Перейти до основного вмісту

Персоналії

Микола Петрович Гуля Микола Петрович Гуля На кафедрі з 1945 р. по 1948 р. Микола Петрович Гуля – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури з 1945 по 1948 р. Народився 2 травня 1896 року в селі Жукін Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Закінчив Ніжинську класичну гімназію (ліцей імені князя А.А. Безбородька), потім – курси прапорщиків і пішов на фронт, у дивізію сибірських стрільців. Був поранений. Дослужився в старій російській армії до штабс-капітана. Залишивши армію, вступив до Петроградського університету, який закінчив на двох факультетах – історико-філологічному та сходознавства (китайське відділення). Основні наукові інтереси М.П. Гулі стосувалися насамперед давньої літератури. Його докторська дисертація називалася „Дидактична афористика Давнього Єгипту”. Монографія під такою назвою була перед самою війною вже набрана в одній із центральних ленінградських друкарень, але потім безслідно зникла у вирі трагічних подій. Насаджена в країні атмосфера шпигуноманії не оминула і Миколу Петровича. 1942 р. у блокадному Ленінграді його було заарештовано за доносом одного з колег-професорів як „німецького агента”. Проте невдовзі було звільнено й евакуйовано із сім’єю в Єсентуки. Під час окупації міста М.П. Гуля працював директором приватної школи, організованої ленінградськими вузівськими викладачами, яких доля закинула туди під час евакуації, що згодом стало перешкодою його поверненню до Ленінграда. Згодом М.П. Гулю направлено на роботу в П’ятигорський педагогічний інститут, а пізніше – у Чернівецький державний університет, де Микола Петрович працював із серпня 1945 року до своєї смерті від раку шлунка 26 квітня 1948 року. За ці три роки він завідував кафедрою світової літератури, був деканом філологічного факультету, проректором з наукової роботи університету. В останні роки Микола Петрович працював над створенням масштабного „Вступу до історії всесвітньої літератури” (фондознавство та історіографія), до якої долучав багатьох співробітників філологічного факультету. Цим він викликав невдоволення і цілу кампанію критики – нібито через „низькопоклонство перед Заходом”, „веселовщину” та „відрив від сучасності”, що й зруйнувало остаточно і так слабке здоров’я вченого. Ленінградські колеги, послідовники й учні професора (серед яких був і Л.М. Гумільов) тривалий час розшукували його сліди та архів. Матеріали архіву були передані дружиною професора О.П. Гулею у відділ рукописів Російської національної бібліотеки ім. М. Салтикова-Щедріна, м. Санкт-Петербург, де зберігаються й нині. Читав курси: „Антична література”, „Зарубіжна література ХХ ст.”, „Історія слов’янських літератур”, спецкурси „Історіографія всесвітньої літератури” та „Фондоведення англійської літератури”. Основні публікації: 1. Гуля Н. П. Дидактическая афористика Древнего Египта / Н. П. Гуля / под ред. акад. В. В. Струве // Труды коммунистического политико-просветительного института им. Крупской. Кафедра истории литературы и искусств. – Вып. II. − Л. : Изд-во КППИ им. Н. К. Крупской, 1941. – 278 с. 2. Гуля М. П. Мови і фольклор пігмеїв і пігмоїдів. 3. Гуля М. П. Платон і поезія. 4. Гуля М. П. Поетична техніка Рігведи. 5. Гуля М. П. „Він прийшов” Д. Прістлі в єврейському театрі [Чернівецькому] / М. П. Гуля // Рад. Буковина. − 5 квітня. −1946. 6. Гуля М. П. „Скупий” Мольєра в Європейському театрі ім. Шолом-Алейхема / М. П. Гуля // Рад. Буковина. − 11 травня. − 1946.
Ольга Петрівна Гуля Ольга Петрівна Гуля На кафедрі з 1945 р. по 1971 р. Ольга Петрівна Гуля (дівоче прізвище − Іванова) народилася 15 грудня 1907 р. у Ленінграді. Корінна ленінградка, виросла в родині кваліфікованого робітника. Батько Ольги Петрівни протягом усього свого життя працював на вагоноремонтному Пролетарському заводі в Ленінграді. Мати − домогосподарка. В 1924 р. закінчила Єдину радянську трудову школу і вступила на літературне відділення Інституту історії мистецтв. Із 1924 по 1930 р. навчалася в Ленінградському інституті історії мистецтв за спеціальністю „літературознавець, викладач мови та літератури”. Вчителями її були академік В. Перетц і професор В. Жирмунський. З вересня 1929 по вересень 1931 р. працювала вчителем мови і літератури в старших класах і була завучем у середній школі с. Попівка Леніградської обл. З 1931 р. О.П. Гуля перейшла на роботу в Ленінград. Спочатку з 1931 по 1936 − викладач навчального комбінату при факультеті „Червона робітниця”, паралельно з 1933 по 1936 р. − викладала російську мову і літературу на факультеті 2-го Ленінградського медичного інституту. З вересня 1935 по 1942 р. − викладач зарубіжної літератури Бібліотечного інституту ім. Н.К. Крупської (Ленінград), з серпня 1942 по січень 1943 р. перебувала на окупованій території в Єсентуках, де працювала вчителем неповної середньої школи (Східний Кавказ). Після звільнення цієї території з 1943 по 1945 р. працювала ст. викладачем П’ятигірського педагогічного інституту, з 1945 р. − ст. викладач кафедри зарубіжної літератури Чернівецького державного університету, а з 1959 р. по 1971 р. очолювала дану кафедру. Отже, О.П. Гуля 1945 року стояла біля витоків кафедри зарубіжної літератури Чернівецького університету, а згодом, після смерті чоловіка, з квітня 1948 р. виконувала обов’язки завідувача цієї кафедри (12 місяців). Але у 1949 р. її відрядили на рік до аспірантури у Київ. В 1950 р. закінчила аспірантуру Київського державного університету. У Чернівцях їй відмовили в будь-якій посаді в ЧДУ. За розпорядженням Міністерства освіти, її поновили на посаді ст. викладача кафедри зарубіжної літератури. Після захисту кандидатської (1954 р.) їй дозволили взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади в.о. зав. кафедри зарубіжної літератури ЧДУ. Із 1959 р. к.філол.н., доц. О.П. Гулю призначили на посаду зав. кафедри. До 1971 р. вона очолювала її (вийшла на пенсію). Час був важкий: бракувало всього, у тому числі підручників і добрих перекладів зарубіжної класики. Політична цензура сама визначала книги, з якими можна було знайомити студентів, що, однак, не затьмарило лекторської індивідуальності цих викладачів. Микола Петрович і Ольга Петрівна Гуля виробили свій лекційний стиль глибокого проникання в тканину художнього твору, не задовольняючись його поверхневими, описовими тлумаченнями. До цього додавалася бездоганна (ленінградська) літературна мова і безсумнівний артистизм. Під керівництвом Ольги Петрівни кафедра вдосконалювала основні та спеціальні курси. Студентам і викладачам добре запам’яталися її лекції з французької літератури, на яких найкращі переклади зіставлялися з текстами мовою оригіналу (наприклад, лекції про Роллана, Верлена та ін.). Перша тема для кандидатської дисертації – „Древні центри літератури і мови на території сучасної Франції” – запропонована проф. М.П. Гулею. Ця тема входила в задуману М. Гулею працю „Фондознавство світової літератури”. Але обставини, що склалися в ті роки на кафедрі, змусили змінити тему. Ключова тема наукової роботи О.П. Гулі була по’язана з поглибленим вивченням творчості Ромена Роллана. Вибір дістав схвалення вдови письменника Марії Павлівни Кудашевої, з якою О.П. Гуля вела листування, та академіка АН України Олександра Білецького, під керівництвом якого писала кандидатську дисертацію. Робота над темою супроводжувалася читанням спецкурсів: „Ромен Роллан і О.І. Герцен”, „Ромен Роллан і Ф.М. Достоєвський”. Особливу увагу О.П. Гуля приділяла вивченню взаємозв’язків української та зарубіжної літератур. Вона опублікувала статті „К вопросу отношения О. Ю. Кобылянской к зарубежной литературе” (1957), „О.Ю. Кобылянская и Готфрид Келлер” (1964), „Шекспир на Буковине” (у співавторстві із З.А. Івашкевич). Ольга Петрівна надавала також суттєву допомогу працівникам шкіл, інших вузів у їхній науково-дослідницькій і педагогічній діяльності. Усі колеги незмінно добрим словом згадують її високу інтелігентність, приязність, гостинність і товариськість. Її домашні застілля завжди перетворювалися на дуже цікаві гуманітарні бесіди. Читала курси: „Історія англійської літератури (по XVII ст. включно)”, „Історія французької літератури до ХІХ ст. ”, „Історія французької літератури першої половини ХІХ ст.”, спецкурс „Ромен Ролан”, спецкурс „Англійський революційний романтизм. Байрон”, „Французька література ХХ ст.”, „Історія зарубіжної літератури ХХ ст.”, спецкурс „Діккенс”, „Бальзак”. Основні публікації: 1. Гуля О.П. Ромен Роллан. Життя і творчість (До 100-річчя з дня народження) / О. П. Гуля. − К. : Знання, 1966. – 38 с. 2. Гуля О.П. Ромен Роллан : спеціальний курс з французької літератури для студентів університету. Лекції 1-4 / О. П. Гуля. − Чернівці : Чернівецький державний університет, 1960. − 66 с. 3. Гуля О.П. Шекспір на Буковині / О. П. Гуля, З. А. Івашкевич. – К., 1964. 4. Гуля О. П. Антична література / О.П. Гуля, А. І. Бабенко, О. В. Плаушевська. – Львів : Львівський держ. ун-т, 1962. 5. Гуля О. П. До питання про ставлення О.Ю. Кобилянської до зарубіжної літератури / О. П. Гуля // Наукові записки. Т. XXXVII. Серія романо-германської філології. – Вип. І. – ЧДУ, 1957.
Тамара Олексіївна Щелкова Тамара Олексіївна Щелкова На кафедрі з 1946 р. по 1954 р. Тамара Олексіївна Щелкова народилась 22 квітня 1918 р. у м. Черкеськ на Північному Кавказі. Вищу освіту почала здобувати на російському відділенні філологічного факультету Ставропольського педагогічного інституту (1935–1939). Відтак працювала викладачем російської мови та літератури та директором школи в Ставропольському краї. У Чернівецькому державному університеті на кафедрі зарубіжної літератури почала викладати західноєвропейську літературу з 1946 р. до 1954 р. на посаді старшого викладача. У 1947 р. колектив кафедри зарубіжної літератури складався лише з О. П. Гулі та Т. О. Щелкової, а у вересні-жовтні 1949 р. тут викладала тільки одна Щелкова. У 1947–1948 н. р. ст. викладач Т.О. Щелкова активно розпочала збір матеріалів для кандидатської дисертації „Центри мови і літератури на території Германії до XVI століття включно”, якою керував проф. М. П. Гуля. Після смерті наукового керівника Т.О. Щелковій було змінено тему кандидатської дисертації на „Творчість Л. Арагона (роман „Базельські дзвони”)”. Проте по цій темі встигла надрукувати лише одну статтю (1952) та виступити з доповіддю „Л. Арагон і В. Маяковський”. Після кадрових змін на кафедрі, унаслідок ідеологічного тиску, тему в черговий раз було змінено на „В. Маяковський у Франції”. Щелкова була автором рецензії на підручник з Історії англійської літератури (Вид-во АН СРСР, М.–Л., 1945). Читала курси: „Історія зарубіжної літератури від Середньовіччя до ХХ ст.”, „Новітня зарубіжна література”, „Сучасна зарубіжна література”, спецсемінар з сучасної англо-американської літератури, спецкурс по новітній французькій літературі та „Французька література спротиву”.
І. І. Коропатва І. І. Коропатва На кафедрі з 1945 р. по 1946 р. Кандидат філологічних наук, доцент І. І. Коропатва працювала на кафедрі зарубіжної літератури в перший навчальний рік – 1945-1946. Викладала „Античну літературу”, „Літературу Середніх віків” та „Новітню західноєвропейську літературу”. У Харківському університеті захистила кандидатську дисертацію: „Античні мотиви в українській літературі ХХ ст.” і розпочала роботу над докторською дисертацією „Античні міфи в драмах російських символістів”.
Є. П. Турта Є. П. Турта На кафедрі з 1945 р. по 1946 р. Є. П. Турта – старший викладач кафедри зарубіжної літератури. Працював у перший навчальний рік кафедри зарубіжної літератури (1945–1946). У 1945 р. розпочав роботу над кандидатською дисертацією „Творчість В. А. Слєпцова” під керівництвом проф. М.П. Гулі.
Марія Соломонівна Каплан Марія Соломонівна Каплан На кафедрі з 1946 р. по 1948 р. Марія Соломонівна Каплан народилась 1919 р. у м. Згуріца (Молдова). З 1936 р. до часу звільнення Бессарабії Червоною армією давала приватні уроки з румунської, французької і латинської мов. У 1940-1941 рр. завідувала бібліотекою у рідному м. Згуріца. Пізніше Мар’ям Шлоймовна викладала іноземні мови в середній школі в с. Горькая Балка. Вищу освіту почала здобувати у 1943 р., вступивши на французьке відділення Російського педагогічного інституту в м. Єреван. Через два роки М.Ш. Каплан перевелася на навчання в Чернівецький державний університет, який закінчила 1947 р. На кафедрі всесвітньої літератури ЧДУ Мар’ям Шлоймовна займала посаду старшого лаборанта з 1946 р. За сумісництвом викладала французьку мову в СШ № 6 м. Чернівці. Її значним внеском у науку був проект „Філологічний аналіз французького народу”. У 1947–48 н.р. розпочала активну роботу над кандидатською дисертацією „Історія територіального поширення французької мови і літератури до XVI століття включно” під керівництвом професора М.П. Гулі. З квітня 1948 р. викладачку М.С. Каплан переведено на кафедру французької мови. Читала курс „Французької літератури”.
Раїса Давидівна Сіперштейн Раїса Давидівна Сіперштейн На кафедрі з 1955 р. по 1971 р. Раїса Давидівна Сіперштейн, займаючи посаду старшого лаборанта кафедри зарубіжної літератури і теорії літератури, працювала над дисертацією: „Генріх Гейне в українських перекладах”. Одночасно готувала монографію „Г. Гейне в українських перекладах” (1964). Виконуючи функції факультетського бібліотекаря, Р.Д. Сіперштейн підготувала біо-бібліографічний довідник „Г. Гейне” на 1200 назв-позицій із вступним словом О.П. Гулі. Основні публікації: 1. Сиперштейн Р. Д. Поэма „Атта Троль” Г. Гейне в украинских переводах / Р. Д. Сиперштейн // Тез. докл. XXI науч. сессии, секция романно-герман. филол., 1965. − С. 69–72. 2. Сиперштейн Р. Д. Генрих Гейне в переводах Леси Украинки / Р. Д. Сиперштейн // Тез. докл. XX науч. сессии, секция романно-герман. филол., 1964. − С. 25–28. 3. Сиперштейн Р. Д. К истории переводов произведений Г. Гейне Д. Загулом / Р. Д. Сиперштейн // Тез. докл. XX науч. сессии, секция романно-герман. филол. − 1964. − С. 28–30. 4. Сиперштейн Р. Д. Л. Первомайский – переводчик поэмы Г. Гейне „Германия. Зимняя сказка” / Р. Д. Сиперштейн // Материалы на XIX науч. сессии. Секция романо-германской филологии. Черновцы, 1963. − С. 49–52. 5. Сиперштейн Р. Д. Сатирическая поэма „Германия. Зимная сказка” Г. Гейне / Р. Д. Сиперштейн // Научн. ежегодн. – Фак-т романно-герм. филологии. − 1960.
Віра Георгіївна Загвоздкіна Віра Георгіївна Загвоздкіна На кафедрі з 1946 р. по 1948 р. У 1946 р. В.Г. Загвоздкіна прикріпилася до кафедри як аспірантка, працювала над темою: „О.С. Пушкін і антична література”. Крім того, їй доручили читати курс „Історії римської літератури”. У 1947-48 н.р. вона зайняла посаду асистента на 0,5 ставки.
Н. Є. Ноллен Н. Є. Ноллен На кафедрі з 1947 р. по 1948 р. Н. Є. Ноллен був старшим викладачем-сумісником кафедри зарубіжної літератури. Працював над науковою темою: „Теорія і практика перекладу у середньовічній Європі”. Читав спецсемінар з німецької літератури „Фауст” Гете”.
Ольга Яківна Златоустова Ольга Яківна Златоустова На кафедрі з 1947 р. по 1948 р. Ольга Яківна Златоустова працювала старшим викладачем-сумісником кафедри зарубіжної літератури в 1947–1948 н.р. Крім того, працювала над темою: „Фольклорний фонд французької літератури”. Вивчала літературні зв’язки Франції та Росії в першій половині XVIII ст. Читала спецсемінар з французької літератури „Зачарована душа” Роллана”.
Марта Мойсеївна Біккель Марта Мойсеївна Біккель На кафедрі з 1947 р. по 1948 р. Викладач-сумісник кафедри зарубіжної літератури. Читала спецсемінар з англійської літератури „Беовульф”.
С. П. Нугер С. П. Нугер На кафедрі з 1947 р. по 1948 р. Нугер С. П. – викладач-сумісник кафедри зарубіжної літератури в 1947-1948 н.р. Читав спецкурс „Сага про Форсайтів” Голсуорсі.
І. М. Альтман І. М. Альтман На кафедрі з 1948 р. по 1949 р. З вересня 1948 р. почала працювати нова викладачка І.М. Альтман, якій доручили читати „Західноєвропейську літературу XVII–XVIII ст.”, спецкурс по Лессінгу і спецсемінар по сучасній німецькій літературі.
О. Д. Діденко О. Д. Діденко Завідувачка кафедри у 1949-1950 н. р. Ст. викладач О.Д. Діденко почала працювати на кафедрі з 1 листопада 1949 року. Читала в першому семестрі лише зарубіжну літературу XVII–XVIII ст., у другому – „Зарубіжну літературу Середніх віків та Відродження” і спецкурс „Французька література спротиву”, керувала дипломними роботами. О. Діденко працювала над темою: „Політична і антиклерикальна сатира Анатоля Франса в тетралогії „Сучасна історія”. Читала курси: „Зарубіжна література Середніх віків”, „Зарубіжна література XVII–XVIII ст.”, „Антична література”, „Французька література спротиву”. Публікація: Диденко Е. Обличеные буржуазного парламента в „Современной истории” Анатоля Франса / Е. Диденко // Тез. докл. XIV отчетн. науч. сессии проф.-препод. состава, 1958. – С. 209–210.
Я. І. Гордон Я. І. Гордон На кафедрі з 1949 р. по 1950 р. Ст. викладач Я.І. Гордон читав „Історію зарубіжної літератури ХІХ ст.” і два спецкурси: „Творчість Мартіна Андерсена Нексе”, „Творчість Гейне”. Я. І. Гордон є автором бібліографічного нарису „Мартин Андерсен Нексе – обличитель социал-предательства”, і монографії про Мате Залка. Основні публікації: 1. Гордон Я. И. Открыватели нехоженых троп. [Об М. Лапише и З. Л. Хацревине]. – Душанбе : Ирфон, 1973. − 192 с. 2. Гордон Я. И. Матэ Залка. Очерк жизни и творчества / Я. И. Гордон. – М. : Сов. писатель, 1956. − 209 с. 3. Гордон Я. И. Генрих Гейне / Я. И. Гордон. – Душанбе : Ирфон, 1967. − 159 с. 4. Гордон Я. И. Гейне в журналах первой русской революции / Я. И. Гордон // Проблемы взаимодействия литератур. – Душанбе : Ирфон, 1982. − С. 3–33. 5. Гордон Я. И. Гейне в русских журналах 1870–1880-х годов / Я. И. Гордон // Писатель и литературный процесс. – 1975. − Вып. 3. − С. 74–107.
Роман Михайлович Волков Роман Михайлович Волков На кафедрі з 1950 р. по 1959 р. Роман Михайлович Волков – український фольклорист, літературо-знавець, педагог, професор. Народився в м. Новгород-Сіверський, тепер Чернігівської області (помер 6.05.1959 р. у Чернівцях). Волкови – інтелігенти з діда-прадіда. Відомо, що дід вченого був іконописцем, батьки працювали вчителями, а брат художником. У пресі зазначається, що раніше його прізвище було Вовк, але ідеологи „перекрутили” його на Волкова („Час”, 2003). Закінчивши у 1904 р. класичну гімназію, Роман Михайлович вступив до Київського університету, а потім перейшов у Ніжинський історико-філологічний інститут (відділ російської словесності), який закінчив у 1912 р. із званням кандидата наук. Опісля він опублікував свою першу наукову роботу „Народна драма „Цар Максиміліан”. Вчена рада інституту делегувала молодого науковця до професури Петербурзького університету. Науковими консультантами його докторської дисертації були проф. І. О. Шляпкін та акад. О. О. Шахматов (дослідник літописів Київської Русі). В одній групі з Волковим тут навчались відомі науковці М. К. Піксанов та М. К. Азадовський. 1918 р. Р. М. Волков отримав звання приват-доцента. Через два роки його призначили першим ректором Одеського університету. Не втрачаючи нагоди, науковець долучається до реформування освіти Вищої школи. В цей період він співпрацює з акад. В.П. Потьомкіним. Звання професора Роман Михайлович одержав 1923 р. З того часу керував історико-філологічним факультетом на посаді декана, завідував кафедрами російської, української та зарубіжної літератур. Під час Великої Вітчизняної війни професор працював у Сталінграді, Ашхабаді та інших містах. Після війни викладав в Одесі та Львові, після чого, у 1950 р., став проректором з наукової роботи Чернівецького державного університету, керував кафедрами російської та зарубіжної літератури. Працював ректором Одеського університету (1918–41), проректором Львівського (1945–49) та Чернівецького (1949–59) університетів. Р.М. Волков є автором праць з фольклористики – про російські та українські казки, стиль і композицію казок, народну драму, російські билини. Основні праці вченого: „Народна драма „Цар Максиміліан” (1912), „Казка. Дослідження сюжетоскладання народної казки” (1924), „Народні витоки поеми-казки О. Пушкіна „Руслан і Людмила” (1955), „Російська балада першої чверті ХІХ ст. та її німецькі паралелі” (1957), „Слов’янські паралелі до балад В. Жуковського „Людмила” і „Світлана” (1958). Досліджував українсько-російсько-польські літературні взаємини, фольклорно-літературні зв’язки, зокрема, фольклорні джерела творчості О. Пушкіна, М. Лермонтова, вивчав творчість В. Жуковського, Т. Шевченка, А. Міцкевича, Л. Толстого. Р.М. Волков є автором розділу про фольклор підручника з української літератури для середньої школи (1938–1945, 5 видань). Посмертно видана монографія науковця „Народные истоки творчества А. С. Пушкина” (Черновцы, 1960). Крім того, Роман Михайлович збирав та розглядав фольклор Буковини, залучаючи молодих дослідників – Олексу Романця і Костянтина Поповича. Ним створено бібліотеку фольклористики, яку він почав збирати ще в 1910-ті роки – на початках своєї наукової діяльності. Доречно згадати, що саме в книзі з бібліотеки Р. М. Волкова „Коломийки” (1907), яку вчений подарував письменнику Михайлу Івасюку, його син Володимир знайшов коломийку про „червону руту”, з чого народилася пісня. Читав курс „Вступ до літературознавства” та семінари по творчості О. С. Пушкіна та Дж. Г. Байрона. Основні публікації: 1. Волков Р. М. До питання вивчення варіантів билин / Р. М. Волков // Історичний епос східних слов’ян. – К., 1958. 2. Волков Р. М. Славянские параллели к балладам Жуковского „Людмила” и „Светлана” / Р. М. Волков // Ученые записки ЧГУ. – № 30. – 1958. 3. Волков Р. М. Народные истоки песни про купца Калашникова / Р. М. Волков // Учен. записки ЧГУ, 1959. 4. Волков Р. М. Народные мотивы творчества Пушкина : [монография] / Р. М. Волков. − К., 1959. 5. Волков Р. М. Реализм и народность баллад Пушкина / Р. М. Волков // Пушкин на юге : сборник. – Кишинев, 1959.
Петро Тадейович Русанов Петро Тадейович Русанов На кафедрі з 1950 р. по 1953 р. Петро Тадейович Русанов народився 1890 р. у с. Владиславка Тавричної губернії в Криму. В автобіографії зазначається, що він займався сільським господарством, а у вільний від роботи час – самоосвітою. Потім, у 1912 р., був призваний на службу в армію. В час Першої імперіалістичної війни у 1914 р. Петро Тадейович потрапив у Австро-Угорський полон і пробув там до кінця 1918 р. Після цього служив у лавах Червоної армії, де був поранений. Вищу освіту почав здобувати у 1923 р., вступивши на літературне відділення етнологічного факультету І-го Московського державного університету, який закінчив 1926 р. Одразу після цього до 1929 р. перебував в аспірантурі при Московскій державній академії художніх наук. Спеціалізувався на новітній західноєвропейській літературі, підготувавши дисертацію „Іронія в творчості Анатоля Франса”. Петро Тадейович Русанов працював на посаді доцента і викладача в багатьох інститутах та університетах – Кубанському (1930), Смоленському (1932–1934), Барнаульському (1934–1935), Чуваському (1935–1937), Курському (1938–1941), Тамбовському (1931–1932), Калмицькому (1943). На початку Великої Вітчизняної війни разом з професорсько-викладацьким складом Курського інституту був евакуйований в м. Сарапул Удмуртської АРСР, де Петро Тадейович вчителював. Кандидатську дисертацію по „Фаусту” Й. В. Гьоте Петро Тадейович Русанов захистив у 1944 р. в Москві. Після чотирирічного доцентства на кафедрі всесвітньої літератури Ставропольського державного педагогічного інституту (1944–1948) працював доцентом і завідувачем кафедри всесвітньої літератури Краснодарського державного педагогічного інституту. На кафедрі зарубіжної літератури Чернівецького державного університету призначений виконувати обов’язки завідувача з 1950 по 1953 рр. Роботу над докторською дисертацією „Естетичні погляди Гьоте і Шіллера” завершив у 1959 р. Окрім німецької літератури, досліджував творчість Вольтера, Адама Міцкевича, Анрі Барбюса, Генріха Гейне, Фенімора Купера, Гердера. Читав курси: „Історія німецької літератури XVIII ст.”, „Німецька література першої половини ХІХ ст.”, „Історія зарубіжної літератури до ХІХ ст.”, спецкурси „Гьоте і Шіллер”, „Англійське Просвітництво”. Основні публікації: 1. Русанов П. Ф. Анри Барбюс и его роман „Огонь” / П. Ф. Русанов. – 1935. 2. Русанов П. Ф. Гейне (к 200-лет. со дня рождения) / П. Ф. Русанов // Советская Кубань, 1949. 3. Русанов П. Ф. К вопросу методики преподавания западноевропейских литератур / П. Ф. Русанов. – 1934. 4. Русанов П. Ф. Ф. Шиллер – великий немецкий национальный поэт и драматург : монография / П. Ф. Русанов. – Черновцы : ЧГУ, 1959. 5. Русанов П. Ф. Преподавание художественной литературы в средней школе / П. Ф. Русанов // Ставропольская правда. – 1949. – № 236.
Анатолій Романович Волков Анатолій Романович Волков На кафедрі з 1950 р. по 1999 р. Засновник чернівецької літературознавчої школи Анатолій Романович Волков народився 23 квітня 1925 р. у сім’ї професора Романа Михайловича Волкова в Одесі. З 1940-х рр. навчався на факультеті німецької мови Сталіградського педінституту. Згодом Анатолій Романович перевівся на російське відділення Одеського університету та педінституту, яке закінчив у 1944 р. Після цього вступив у аспірантуру при Львівському університеті, отримавши спеціальність славіста-літературознавця. Між тим, у 1944 р. працював завучем СШ № 47 м. Одеса. Був мобілізований. 1945–1948 рр. був аспірантом і викладачем у Львівському університеті, де й пропрацював старшим викладачем до 1950 р. Відтак А.Р. Волков перебував на посаді старшого викладача в Чернівецькому університеті на кафедрі російської літератури. Вчений володіє польською, німецькою, болгарською та чеською мовами. 1953 р. А.Р. Волкову присуджено вчений ступінь кандидата філологічних наук. Його науковою розвідкою „Казки О. С. Пушкіна в польських перекладах А. Ю. Глінського” керував Ілларіон Свенціцький. Науковий ступінь доктора філологічних наук учений здобув 1980 р. із темою дисертації „Карел Чапек и проблема реалистической условности в драматургии ХХ века” (1979). До речі, за ґрунтовне дослідження творчості Чапека уряд Чехії нагородив Анатолія Романовича медаллю імені цього автора. Літературознавець входив у редколегію міжвідомчого наукового республіканського збірника „Вопросы русской литературы” (з 1966 р.), фігурував як член українського комітету Міжнародної асоціації вивчення і поширення слов’янських культур при ЮНЕСКО. Окрім того, керував школою молодого лектора з літератури й мистецтву. Анатолій Романович був очільником методичної комісії та Спілки книголюбів філологічного факультету Чернівецького університету. Науковець брав активну участь у роботі секції російської літератури Республіканського конкурсу „Студент і науково-технічний прогрес”, секції слов’янської філології Науково-методичної ради з філологічних наук Мінвузу РССР, а з 1978 р. був членом комісії з теорії літератури секції літературознавства Науково-технічної ради Мінвузу СРСР. Виконувати обов’язки завідувача кафедри зарубіжної літератури А. Р. Волков розпочав у 1982 р., а через рік остаточно очолив кафедру, на базі якої заснував власну наукову школу традиційних сюжетів та образів (ТСО), зокрема, активізувались такі напрямки, як робінзонада (доц. Ю. І. Попов), артуріана (асист. І. І. Горбачевська), жанніада (проф. О. В. Червінська), фаустіана (проф. А. Є. Нямцу, проф. С. Д. Абрамович), сюжет про Атлантиду (проф. І. М. Зварич) тощо. Серйозним результатом діяльності цього наукового осередку є поява колективної монографії „Традиційні сюжети й образи” (2004). Акцентуємо увагу на важливості для української філологічної науки керівництва Волковим роботи над знаковим „Лексиконом загального й порівняльного літературознавства”. У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича А.Р. Волков пропрацював до червня 1999 р. Його дружина, – Людмила Петрівна Волкова, – знана дослідниця творчості Гоголя, а син – Роман Анатолійович Волков – доктор біологічних наук, один із найвідоміших сучасних учених-природознавців (у 33 роки став наймолодшим доктором наук ЧДУ). Основні публікації: 1. Волков А. Р. Форми літературних взаємозв’язків та взаємодій / А. Р. Волков // Рад. літературознавство. – 1962. – № 4. – С. 29–44. 2. Волков А. Р. Драматургія Карела Чапека / А. Р. Волков. – Львів, 1972. – 175 с. 3. Волков А. Р. „Сонячна машина” В. Винниченка та соціально-фантастичні романи 20-х років К. Чапека : (Історико-типологічне зіставлення) / А. Р. Волков // Питання літературознавства. – Вип. 3 (60). Слов’ян. л-ри. – Чернівці, 1996. – С.78−90. 4. Волков А. Р. Слово о Булгакове / А. Р. Волков // Питання літературознавства. – Чернівці, 2002. – Вип. 8 (65). – С. 107–108. 5. Традиційні сюжети та образи : дослідження / автор проекту та упорядник А.Р. Волков . − Чернівці : Місто, 2004. − 445 с.
Костянтин Федорович Попович Костянтин Федорович Попович На кафедрі з 1951 р. по 1954 р. Костянтин Федорович Попович – український і молдавський літературознавець, фольклорист, письменник, публіцист. Доктор філологічних наук (1974), професор (1988), академік АН Молдови (1995), член Спілок письменників України і Молдови. Заслужений діяч науки Молдови (1984). Відмінник народної освіти Молдови (1974), академік Академії наук Вищої школи України (1997), почесний доктор Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (2000), заслужений діяч науки Республіки Молдова. Він народився 21 травня 1924 року в с. Романківці, тепер Сокирянського району Чернівецької області в селянській родині. До другої світової війни закінчив Окницьку гімназію. В 1942–1944 рр. навчався в Чернівецькому ліцеї ім. Арона Пумнула, у 1951–1954 рр. – на слов’янському відділенні та в аспірантурі кафедри зарубіжної літератури Чернівецького університету. У 1954–1955 рр. – викладач російської і молдавської літератури Чернівецького педагогічного інституту, 1955 р. – науковий працівник, 1962 р. – завідувач відділом літературних взаємозв’язків Інституту мови і літератури Академії наук Молдови, 1991 р. – директор Інституту національних меншин АН Молдови. Член Спілки письменників Молдови (1965) і Національної спілки письменників України (1992), член Спілки журналістів (1962). Помер 5 грудня 2010 р. Сфера наукових інтересів: емінескознавство, проблеми історії і теорії молдавської, російської і української літератур, фольклор і фольклористика, художня проза, публіцистика. Йому належать майже 500 публікацій, в т.ч. 40 книг. Автор монографічних досліджень „Соціальні мотиви у поезії М. Емінеску” (1963), „М. Емінеску. Життя і творчість” (1974, 1976, 1988), альбом-монографія „Життя і творчість М. Емінеску у документах, свідоцтвах та ілюстраціях” (1985, 1990), „Іон Крянге і східнослов’янська казка” (1967), „Український театр у Кишиневі” (1974), „Український театр на кишиневській сцені” (1995), тематичні збірки „М. Емінеску. Студії і статті” (1966), „Сторінки літературного братерства” (1978), „Оцінки та літературні портрети” (1979), „Сторінки літопису” (1998), „Літературний зошит” (1999), „Роздуми і сповіді” (2000) та інші. Костянтин Федорович є керівником, співавтором і головним редактором фундаментальних тритомних „Нарисів” молдавсько-російсько-українських літературних зв’язків з найдавніших часів до початку XX ст., відзначених премією Президії АН Молдови (1982). Упорядник і співавтор книг „Співає Стурзовка” та „Народні пісні і танці села Петруня” (1995). Ім’я К.Ф. Поповича занесене в енциклопедії Молдови, Росії, України, університету м. Кембридж, а сам він є автором багатьох статей для молдавських, українських та російських енциклопедичних видань. Протягом багатьох років Костянтин Федорович читав у Молдавському держуніверситеті та Кишинівському педагогічному університеті нормативні курси молдавської літератури і спецкурси, присвячені проблемам літературних взаємин, підготував десять кандидатів наук у галузі молдавської і російської класичної та сучасної літератури. К.Ф. Попович – лауреат премії Президії АН Молдови (1982), премії ім. І.П. Котляревського (Україна, 1997) і премії ім. Д. Кантеміра (Молдова, 2000), кавалер вищої нагороди Молдови „Ордена Республіки” (1994). Учасник другої світової війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня та 15-ма медалями. За заслуги в галузі літератури і літературознавства Кембріджський Біографічний Центр Великобританії оголосив К. Поповича „Людиною 1998–1999 року”. Основні публікації: 1. Попович К. Ф. Эминеску Михаил / Костянтин Попович. – Кишинёв : Картя Молдовеняскэ, 1986.– 157 с. 2. Попович К. Ф. Михаил Эминеску. Жизнь и творчество / Костянтин Попович. – Кишинёв : Лит. артистикэ, 1982. – 438 с.
Владлен Данилович Шевченко Владлен Данилович Шевченко На кафедрі з 1952 р. по 1953 р. Народився Владлен Данилович Шевченко 6 жовтня 1927 р. в м. Іловайськ Донецької області. 1952 р. закінчив англійське відділення філологічного факультету Чернівецького державного університету. За участь у боях був нагороджений медалями „За відвагу”, „За оборону Сталінграда”, „За перемогу над Німеччиною”. З 1952 р. працював асистентом кафедри зарубіжної літератури. Перебував в аспірантурі по кафедрі філософії. Читав спецкурс і спецсемінар з історії зарубіжної літератури.
Олександр Тихонович Крицевий Олександр Тихонович Крицевий На кафедрі з 1955 р. по 1966 р. Олександр Тихонович Крицевий народився 1912 р. у Дніпропетровську. Його батько загинув у роки громадянської війни, тому Крицевий виховувався у дитячому будинку. Через ці обставини у 1925-1930 рр. був змушений трудитися на різних заводах Дніпропетровщини. До початку педагогічної діяльності п’ять років працював журналістом. Окрім публіцистичних текстів, створював і художні. Приміром, 1929 р. написав п’єсу „Прорив”, яку, за словами Олександра Тихоновича, тепло прийняли тогочасні театри. Однак його зв’язок із театром на цьому не закінчився, позаяк Крицевий з 1930 р. завідував літературною частиною театру ім. Т. Шевченка. Освіту розпочав не в гуманітарній сфері, а в технічній, навчаючись у 1927–1929 рр. у Дніпропетровському електротехнікумі. Філологічну грамоту опанував в інституті Професійної освіти Профосу та на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Реалізувавши свої здібності гуманітарія, уже в 1939–1941 рр. перебував в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР. У зв’язку із цим у 1940 р. Міністерство освіти відрядило Олександра Тихоновича Крицевого викладати у Чернівецькому державному університеті. Тут він став старшим викладачем та завідувачем кафедри української мови та літератури. Коли розпочалась війна, з 1941 по 1943, маючи журналістський хист, Олександр Тихонович служив військовим кореспондентом. Опісля, з 1941 р., працював викладачем об’єднаного Києво-Харківського університету (м. Харків). У роки війни перебував у колах контрпропаганди спільно з видатним письменником Ярославом Галаном, якого, як зазначає О. Крицевий у своїй автобіографії, було вбито у Львові. Згодом, у 1941–1944 рр., працював у республіканському радіокомітеті (Москва – Саратов). У м. Чернівці Олександр Тихонович повернувся у 1944 р. Сюди, на роботу в Чернівецький державний університет, його скерував ЦК КПб. Працював деканом факультету, завідувачем кафедри української літератури та очолював газету „Радянська Буковина”. Його педагогічний ріст розпочався з 1947 р. О.Т. Крицевий працював старшим викладачем української мови при Педагогічному інституті, а з 1951 р. завідував цією кафедрою. У 1955–1965 рр. знову-таки був переведений до ЧДУ у зв’язку із його злиттям з Педінститутом. З того часу Олександр Тихонович виконував обов’язки доцента кафедри зарубіжної літератури. Вагомим його слово було і в науці. 1948 р. Крицевий захистив кандидатську дисертацію „Федькович і Шевченко” (в Київському державному університеті), а через два роки отримав атестат доцента. Тут варто акцентувати увагу на його монографії „Литературно-эстетические взгляды Т. Г. Шевченко”. Однією із провідних тем, розглянутих Олександром Тихоновичем, була „Ю. Федькович і німецька література”. Вона сформувала основу його докторської дисертації „Ю. Федькович і зарубіжна література” під керівництвом професора Львівського університету М.І. Рудницького. Згодом у своїй монографії він представив три ключові вектори свого дослідження: 1) Ю.Федькович і англійська література (переклади трагедій Шекспіра); 2) Ю.Федькович і німецька література; 3) Ю.Федькович і слов’янські літератури. Вчений опублікував ряд матеріалів, документів, праць про зв’язок російської літератури з українською. Простежував паралелі у творчості Л. Толстого та В. Шекспіра. Акцентував увагу на вазі перекладів Ю. Федьковичем балад Ф. Шіллера. Праці науковця: „Драматичні твори Лесі Українки” (1938), „Ю. Федькович і Т. Шевченко” (1940), „Сидір Воробкевич” (1941), „Соловей Буковини” (1944), „Кародні співці Буковини” (1945), „Осип Маковей” (1955), „Проза Ю. Федьковича” (1955), „Про переклади творів Т. Шевченка англійською мовою Е.Л. Войнич” (1958), „Ю.Федькович і слов’янські літератури” (1964). О. Крицевий є співавтором монографії про творчість У. Уїтмена під назвою „Співець трудового люду” (Київ, 1972). Вчений залишив цінні спогади про О. Кобилянську в книзі „Ольга Кобилянська в критиці та спогадах” (Київ, 1963). О.Т. Крицевий читав програмні курси „Антична література”, „Історія зарубіжної літератури”, „Основи літературознавства”. Основні публікації: 1. Крицевый А. Т. Драматические поэмы Леси Украинки / А. Т. Крицевый // Літературна критика, 1938. 2. Крицевый А. Т. Ю. Федькович и Т. Г. Шевченко / А.Т. Крицевый // Научные записки Черновицкого университета, 1940. 3. Крицевий О. Т. Франко і Гете / О.Т. Крицевий // Науковий збірник Львівського університету, 1957. 4. Крицевый А. Т. К истории перевода „Гамлета” Ю. Федьковичем / А. Т. Крицевый // Научный ежегодник Черновицкого университета за 1958 год. – Черновцы, 1960. – С. 249– 251. 5. Крицевый А. Т. Издание произведения Л. Толстого „Любовь” в Черновцах / А. Т. Крицевый // Ученые записки. Т. XXVIII. Сер. филол. наук. Вып. 16 : Лев Толстой : Юбилейный сборник (1910-1960). – Черновцы : ЧГУ, 1961.
Ярослав Іванович Пащук Ярослав Іванович Пащук На кафедрі з 1955 р. по 1959 р. Ярослав Іванович Пащук народився 11 березня 1929 р. в с. Турильче Тернопільської області. З 1945 по 1948 р. Ярослав Іванович навчався у Скала-Подільській середній школі. У 1948 р. вступив на французьке відділення Чернівецького державного університету, який успішно закінчив у 1953 році. Йому запропонували місце роботи в університеті: спершу – старшим лаборантом кафедри романської філології, а через рік (1954) рекомендували до вступу в аспірантуру на кафедрі зарубіжної літератури, яку він закінчує у 1957 р. Спочатку науковим керівником Я. Пащука був проф. Р. М. Волков, а після його смерті роботою керувала доц. О.П. Гуля. Тема його дисертації „Естетичні погляди Шарля Перро і його казки”. 7 липня 1972 р. колегією ВАК Я. І. Пащуку було присвоєно науковий ступінь кандидата філологічних наук. З 1957 р. по 1961 р. працював в Чернівецькому національному університеті погодинно і за сумісництвом кореспондентом газети „Текстильник Буковини”. Після цього перебував на посаді старшого викладача кафедри французької філології, а з 1968 р. – заступником декана факультету романо-германської філології. З 1970 р. – по 1982 р. Ярослав Пащук – декан факультету. До того ж, у 1974 р., працюючи на кафедрі французької мови ЧНУ, одержав звання доцента. Власне, на цю посаду обіймав аж до 2003 р. У цьому році він очолив кафедру філологічних дисциплін Буковинського університету, де пропрацював до 2007 р. Його подальші наукові праці були пов’язані з творчістю Шарля Перро та перекладами творів цього автора українською мовою. Ярослав Іванович вважався найкомпетентнішим українським знавцем не тільки цього автора, але й усієї епохи французького класицизму. Основні теоретичні курси, які викладав Пащук студентам, були „Романське мовознавство” та „Стилістика французької мови”. 13 жовтня 2007 року Ярослав Іванович помер. Основні публікації: 1. Пащук Я. І. Естетичні погляди Перро / Я. І. Пащук // Вісімнадцята наукова сесія. ЧДУ. – Чернівці, 1957. 2. Пащук Я. И. Образ положительного героя из народа в стихотворных сказках Шарля Перро / Я. И. Пащук // Тезисы докладов на 15-ю научную сессию ЧГУ, 1959. – С. 141. 3. Пащук Я. І. Казки Ш. Перро українською мовою / Я. І. Пащук // Іноземна філологія. – Львів : Вид-во Львівського держуніверситету, 1967. – № 11. – С. 141–149. 4. Пащук Я. І. Актуальність і значення творчості Шарля Перро / Я. І. Пащук // Іноземна філологія. – Львів : Вид-во Львівського держуніверситету, 1989. – № 96. – С. 113–120. 5. Пащук Я. І. Стилістика французької мови : курс лекцій / М-во освіти і науки України, Чернівец. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича ; уклад. Я.І. Пащук. – Чернівці : Рута, 2004. – 93 с.
Євгенія Семенівна Бєлашова Євгенія Семенівна Бєлашова На кафедрі з 1955 р. по 1958 р. Євгенія Семенівна Бєлашова перебувала в аспірантурі з відривом від виробництва зі спеціальності „Англійська мова і література” у 1956–1957 рр. під керівництвом Р. М. Волкова. Займалася перекладознавством, зокрема, тема її дисертаційного дослідження „Роберт Бернс у перекладах С. Маршака”. Основні публікації: 1. Белашова Е. С. Переводы О. Чюминой из Роберта Бернса / Е. С. Белашова // Научн. Ежегодник ЧГУ за 1957. – Черновцы, 1958. – С. 255–258. 2. Белашова Е. С. Переводы В. Д. Костомарова из Роберта Бернса / Е. С. Белашова // Научн. Эжедн. ЧГУ за 1956 год. – Т.1. – Вып. 2. – 1957. – С. 371–379. 3. Белашова Е. С Руские дореволиционные переводы из Бернса / Е. С. Белашова // Тез. докл. ХIV науч. сесси проф-преспод. – Черновцы, 1958. – С. 217–218. 4. Белашова Е. С. Новые переводы С. Маршака из Р. Бернса „Святая ярмарка” / Е. С. Белашова // Научн.ежегодник за 1959 год. Ф-т романо-герм. филологии. – Черновцы, 1960. – С. 317–320. 5. Белашова Е. С. Роберт Бернс в переводах С. Маршака / Е. С. Белашова // Учен. записки ЧДУ. – Т. 30 (Серия филол. наук). – Вып. 6. – 1958. – С. 69–108.
Олександр Павлович Садовник Олександр Павлович Садовник На кафедрі з 1957 р. по 1968 р. Народився майбутній український літературознавець, перекладач і педагог Олександр Павлович Садовник 5 квітня 1929 р. у с. Клішківці, тепер Хотинського району в сім’ї євреїв-робітників. З дитинства захоплювався молдавсько-румунською класикою. В роки Вітчизняної війни був репресований фашистами і разом з родиною проживав у єврейському гетто на Вінниччині. Після закінчення війни Шлем Пейсахович навчався у Клішковецькій СШ, згодом – на філологічному факультеті ЧДУ (1947–1952). Після отримання спеціальності вчителював у с. Боянах. Відтак працював викладачем у Чернівецькому державному університеті. У липні 1957 р. Ш.П. Садовника зарахували в заочну аспірантуру ЧДУ при кафедрі зарубіжної літератури, яку закінчив у 1963 р. під керівництвом проф. Р.М. Волкова. В тому ж році подав до захисту кандидатську дисертацію, рекомендовану вченою радою факультету романо-германської філології ЧДУ: „Творчість румунського письменника І.Л. Караджале”. Крім того, працював над ґрунтовною монографією „Сучасна румунська драматургія на шляху соціалістичного реалізму”. Ш.П. Садовник у 1961–1962 н.р. брав участь у роботі комплексної експедиції ЧДУ з вивчення Чернівецької області. Він керував підрозділом експедиції з вивчення молдавського фольклору Буковини. На основі зібраного матеріалу підготовлено і надруковано статті. А в 1962 р. Ш.П. Садовник взяв участь у науковій конференції Інституту мови та літератури АН МРСР, де виступив з доповіддю „Українські та російські народні пісні в молдавських селах Буковини”, що представляла саме матеріали фольклорної експедиції ЧДУ. Того ж року був учасником засідання правління Союзу письменників Молдавії, присвяченому творчості молодих молдавських прозаїків та поетів (м. Кишинів). Він керував підрядом експедиції з вивчення молдавського фольклору Буковини. Окрім того, досліджував творчість Костаке Стаматі-Чуря, Богдана Петричейку-Хаждеу, Іона Друце. Узагалі, Ш. П. Садовник зробив чималий внесок у вивчення російсько-українсько-молдавських зв’язків. У 1963 р. Ш.П. Садовник розпочав роботу над докторською дисертацією „Сучасна румунська драматургія”. Зокрема, активно досліджувалася творчість А. Мородану, Д. Доріане, П. Еверакі, К. Петряску і питання традиції й новаторства сучасної румунської драматургії. Його докторська дисертація присвячена жанровій своєрідності, ідейно-тематичній проблематиці румунської драматургії, однак вчений її не захистив, оскільки в молодому віці (не досягнувши й сорока) пішов з життя. Ш.П. Садовник активно співпрацював з вчителями області. Так, на зібранні вчителів молдавської мови та літератури в с. Тарнавка Глибоцького району виступив з доповіддю „Питання виховання на уроках літературного читання в 5-му класі”, а разом з відомим педагогом краю В.М. Бзовієм у 1964 р. опублікував „Хрестоматію з молдавської літератури” для учнів середніх шкіл з молдавською мовою викладання, яка була вибрана на закритому конкурсі й отримала другу премію. Хрестоматія вийшла тиражем 54 тис. примірників. Разом із завкафедрою О.П. Гулею видав „Методичний посібник по зарубіжній літературі для вчителів СШ” молдавською мовою, який надруковано в м. Кишиневі. Крім того, Ш.П. Садовник керував науковим студентським гуртком зарубіжної літератури та мистецтва, який займався проблемами взаємозв’язків літератур і питаннями естетики і художньої майстерності. Був лектором товариства „Знання”. Ш.П. Садовник є автором монографії „Йон Лука Караджале” (Москва, 1964), ряду критичних студій „Літературне оточення К. Стаматі-Чуря в Чернівцях” (1958), „Гарабет Ібреїляну про російських письменників” (1959), „Г. Ібреїляну про творчість М. Емінеску” (1960), „Гоголівські традиції в комедії Й.Л. Караджале „Загублений лист” (1964), статей про творчість Б.П. Хашдеу, Б. Делавранча, М. Емінеску, Й. Крянге, М. Садовяну, А. Сахію, А. Барангу та ін. Ш.П. Садовник – співавтор підручника з молдавської літератури для 5-х класів середньої школи (1964), який витримав 20 перевидань; методичних посібників для вчителів молдавських шкіл „В. Шекспір, Ж.-Б. Мольєр, Й. Гете” (Кишинів, 1965) та „Літературні вікторини з молдавської літератури для середньої школи” (Кишинів, 1968). Разом з О. Романцем (літературознавцем, перекладачем, фольклористом) переклав п’єсу А. Міродана „Знаменитий 702” (Київ, 1962). Друкувався в українській і молдавській періодиці з питань румунської та молдавської культури і літератури. Помер Ш.П. Садовник 3 грудня 1968 р. у Чернівцях. Читав курси „Історія молдавської літератури”, „Молдавська усна народна творчість”, „Антична література”. Основні публікації: 1. Садовник Ш. П. Реалистический характер конфликта в комедии „Потерянное письмо” Караджале / Ш. П. Садовник // Ежегодник ЧГУ. – Черновцы, 1957. 2. Садовник Ш. П. Гоголевские традиции в комедиографии Караджале / Ш. П. Садовник // Гоголевский сборник науч. лит-ры ЧГУ. – Черновцы, 1960. 3. Садовник Ш. П. Комедія Л. І Караджале „Бурхлива ніч” / Ш.П. Садовник // Наукові записки ЧДУ. Серія романо-германської філології. – Вип. 2. – Т. 45. – Чернівці, 1960. – С. 112–129. 4. Садовник Ш. П. Ион Лука Караджале : монография / Ш. П. Садовник. – М., 1964. 5. Садовник Ш. П. В. Шекспір, Ж.-Б. Мольєр, Й. Гете : методичний посібник для вчителів молдавських шкіл) / Ш. П. Садовник. – Кишинів, 1965.
Олена Володимирівна Плаушевська Олена Володимирівна Плаушевська На кафедрі з 1961 р. по 1976 р. Олена Володимирівна Плаушевська народилась 8 лютого 1925 р. у м. Одеса. У 1940-х роках працювала телефоністкою радіостанції порту, коректором при морській базі. Педагогічну діяльність розпочала у 1947 р., будучи вихователем у спецшколі-інтернаті з англійською мовою навчання. З 1949 р. О.В. Плаушевська займала посаду бібліотекаря та лаборанта в Одеському вищому мореплавному училищі. Вищу освіту здобула в Одеському педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського, закінчивши у 1953 р. заочне відділення філологічного факультету (спеціальність „Російська мова та література”). Після навчання в аспірантурі Львівського університету імені Івана Франка у 1957 р. обіймала посаду старшого викладача на кафедрі зарубіжних літератур цього вузу. Кандидатську дисертацію на тему „Антиколоніальний і антиімперіалістичний роман Дж. Олдріджа 40-х–початку 50-х рр”. Олена Володимирівна захистила у 1959 р. Плаушевська активно займалась і журналістською діяльністю. Так, у 1960 р. газетами „Львівська правда”, „Вільна Україна” була рекомендована і прийнята в Союз журналістів СРСР. Вона систематично виступала на радіо з програмами і друкувала публіцистичні статті з актуальних питань зарубіжної літератури й театру. У Чернівецькому державному університеті О. В. Плаушевська приступила до роботи у 1961 р. на посаді старшого викладача кафедри зарубіжної літератури факультету романо-германської філології, а вже через рік була обрана на посаду доцента. Тут вона активно займалася наукою, регулярно брала участь у конференціях, працювала над докторською дисертацією „Сучасний європейський антиколоніальний роман”, а протягом 1971–1976 рр. виконувала обов’язки завідувача кафедри. Олена Володимирівна плідно співпрацювала зі студентською молоддю. Приміром, у 1962–63 рр. керувала науковим студентським гуртком із зарубіжної літератури. Проявляла ініціативу у створенні навчально-методичних посібників, зокрема з античної літератури для загальнонаукових факультетів університетів України. Основні публікації: 1. Плаушевская Е. В. Антигона и другие / Е. В. Плаушевская // Республиканский сборник „Іноземна філологія”. – Вип. 25. – 1969. 2. Плаушевская Е. В. Античный сюжет в пьесе современного французского драматурга Ж. Ануя „Антигона” / Е. В. Плаушевская // Іноземна філологія. – Львів, 1969. 3. Плаушевская Е. В. Грецкая литература эпохи римского господства / Е. В. Плаушевская. – Львов : Львовский гос. ун-т, 1962. 4. Плаушевська О. В. Непримиренна Антігона / О. В. Плаушевская // Республиканский сборник „Іноземна філологія”. – Вип.21. – 1969. 5. Плаушевская Е. В. Эллинистический период грецкой литературы / Е. В. Плаушевская. – Львов : Львовский гос. ун-т, 1962.
Г. А. Ісаєва Г. А. Ісаєва На кафедрі з 1961 р. по 1969 р. Г.А. Ісаєва була аспіранткою-заочницею кафедри зарубіжної літератури в 1961–1969 н.р. У січні 1961 р. перебувала у науковому відрядженні в Ленінграді для збору матеріалів по дисертаційній темі: „І. Введенський – перекладач Ч. Діккенса”. Публікація: Ісаєва Г.О. Введенський про англійську літературу // Вісімнадцята наукова сесія. ЧДУ. – Чернівці, 1962.
Ніна Михайлівна Соловйова Ніна Михайлівна Соловйова На кафедрі з 1961 р. по 1968 р. Ніна Михайлівна Соловйова – аспірантка-заочниця кафедри зарубіжної літератури з 1961-68 н.р. Працювала протягом семи років над дисертацією „Г. Грін і проблема активної людяності”. Публікація: Соловйова Н. М. „Я не вигадав цей світ” (Грехем Грін. Життя, творчість) / Ніна Михайлівна Соловйова. – К.,1969. – 48 с.
Ф. Г. Табак Ф. Г. Табак На кафедрі з 1961 р. по 1962 р. Ф. Г. Табак – здобувач кафедри зарубіжної літератури. Займався творчістю К. Е. Францоса. Основні публікації: 1. Табак Ф.Г. Шіллер на Україні (за творами К. Е. Францоса) / Ф. Г. Табак // Наукові записки ЧДУ. Серія романо-германської філології. – Т. 45. – Вип. 2, 1960. – С. 130–140. 2. Табак Ф. Г. К. Э. Францос о Т. Г. Шевченко / Ф. Г. Табак // Научный ежегодник, ф-т романо-германской филологии. – Черновцы, 1960. – С. 300–303. 3. Табак Ф. Г. К. Э. Францос и русская литература / Ф. Г. Табак // Материалы на XIX научной сессии, секция романо-германской филологии. – Черновцы, 1963. – С. 47–49. 4. Табак Ф.Г. Опришковство в произведениях К. Э. Францоса / Ф. Г. Табак // Тезы докладов ХХ научной сессии, секция романо-германской филологии. – Черновцы, 1964. – С. 22-25. 5. Табак Ф.Г. К. Э. Францос – исследователь украинского фольклора / Ф. Г. Табак // Тезы докладов XXI научной сессии, секция романо-германской филологии. – Черновцы, 1965. – С. 78–81.
Васіле Левицький Васіле Левицький На кафедрі з 1964 р. по 1967 р. Васіле Левицький – румунський поет, перекладач, народився 15 листопада 1921 р. у с. Карапчів, тепер Глибоцького р-ну Чернівецької обл. (помер 21.10.1997 в Кишиневі). У 1946 р. закінчив Чернівецьке педагогічне училище, а 1959 р. – Бельцький педагогічний інститут ім. А. Руссо. Тривалий час вчителював у рідному селі, а в 1964-65 р. працював викладачем кафедри зарубіжної літератури ЧДУ, пізніше – головним редактором обласної газети „Зоріле Буковіней”. Роки, проведені на кафедрі, були дуже плідними для В.І. Левицького. Прийнятий у 1964 році до складу кафедри, він одразу ж взявся за наукову роботу – вибрав тему кандидатської дисертації: „Основні проблеми молдавської післявоєнної ліричної поезії”, за темою зібрав бібліографічний матеріал; надрукував цикл своїх віршів у республіканській газеті „Культура Молдови”; закінчив нову збірку віршів „Біля джерел Серету”; переклав молдавською мовою біля 30 поезій українського поета Д. Павличка і опублікував у молдавських періодичних виданнях; написав дві рецензії на вистави в обласній газеті, статтю „Про Крянге”; взяв участь у дискусії, яка проходила на сторінках Кишинівської газети „Культура” з питання „Горизонт студента”; цього ж року кілька поезій В.І. Левицького увійшли у книгу „Антологія молдавської поезії”. Перу В. Левицького належать збірки: „Вірші” (1959), „Пісня полів” (1962), „Біля витоків Сірету” (1966), „Сповіді в дорозі” (1967), „Прелюдії весни” (1969), „Серце знову” (1972), „О, свята простота!” (1973) та ін. Переклав румунською мовою твори: „Лірика” Лесі Українки, „Карби” М. Черемшини (1974), „Гуси-лебеді летять” і „Щедрий вечір” М. Стельмаха (1972), „Земля” О. Кобилянської, а також окремі твори Л. Толстого, О. Толстого, Л. Леонова, А. Платонова, А. Іванова, Дж. Лондона та ін.
Григорій Костянтинович Бостан Григорій Костянтинович Бостан На кафедрі з 1965 р. по 1979 р. Румунський фольклорист, літературознавець, письменник і педагог Григорій Костянтинович Бостан народився 4 травня 1940 р. у с. Буденець, тепер Сторожинецького району (помер у Чернівцях 17.11.2004). Він був сином селянина-бідняка, який 1942 р. загинув на фронті. Закінчив 1958 р. Чернівецьке педагогічне училище, а в 1965 р. – факультет романо-германської філології ЧДУ. З вересня 1965 р. був прийнятий на посаду викладача кафедри зарубіжної літератури, йому доручили читати курси з молдавської літератури, античну літературу й літературу Середніх віків та Відродження, а також й керувати студентським гуртком молдавської літератури. Перші роки наукової й викладацької роботи, проведені на кафедрі зарубіжної літератури, були дуже плідними. Зокрема, в 1966–1967 н. р. Г. К. Бостан склав кандидатський іспит з іноземної мови і продовжив роботу над темою „Фольклорні взаємозв’язки на Буковині”. Крім того, виступив на науковій конференції („Образ Олекси Довбуша в молдавських народних драмах”), на звітній конференції ЧДУ з доповіддю про фольклорні взаємозв’язки на Буковині; надрукував 8 науково-популярних статей у газетах „Зориле Буковина” і „Радянська Буковина”; підготував до друку цикл молдавських народних казок для збірника „Буковинські народні казки” (Ужгород, 1968). Працював над розділом кандидатської дисертації „Молдавсько-українські спільності в традиційних звичаях і фольклорі сімейної обрядовості Буковини”. У 1968–69 н.р. Г.К. Бостан брав участь у міжвузівських і республіканських конференціях з доповідями: „До питання про спільності поетичних фактур українського і молдавського фольклору” (Київ, 1968), „Молдавські і східнослов’янські формули-замовляння” (Кишинів, 1968). Він разом із колективом авторів АН МРСР працював над укладанням 10-томного видання молдавського фольклору. У 1969–70 н.р. Г.К. Бостан завершив і подав до захисту кандидатську дисертацію на тему: „Молдавсько-українські фольклорні зв’язки на Буковині (обрядова поезія)”. З 1979 р. став завідувачем кафедрою румунської та класичної філології ЧДУ. У 1988 р. захистив докторську дисертацію, а в 1989 р. отримав звання професора. У 1992 р. став членам Спілок письменників України, Молдови і Румунії. Досліджував румунський фольклор, румунсько-українські літературні й фольклорні взаємини, історію румунської літератури на Буковині. Г. К. Бостан був автором понад 500 публікацій, серед них монографії: „Свідчення вікової дружби” (1973), „Типологічне співвідношення і взаємозв’язки молдавського, російського і українського фольклору” (1985), „Румунська народна поезія Карпатсько-Дністровського регіону” (Ясси, 1998); співавтор праць: „Нариси молдавсько-російсько-українських літературних зв’язків” (1978), „Фольклорна спадщина і сучасність” (Кишинів, 1984), „Народна творчість: Теоретичний курс з румунського фольклору” (Кишинів, 1991); хрестоматії „Румунська література на Буковині” (1996), антології „Сторінки румунської літератури на Буковині, Чернівецька область: 1775–2000” (Чернівці, 2000). Інші праці, написані у співавторстві: „Чернівецький університет: 1875-1995. Сторінки історії” (Чернівці, 1995), „Плодотворність комплексного підходу” (1977), „Молдавська народна пісня” (1975), „Молдавсько-українські фольклорні зв’язки” (1978), „Емінеску в Чернівцях” (1989). Перу Г.К. Бостана належить велика кількість студій і статей про письменників Буковини, Румунії та Молдови. Займаючись науковою працею, Бостан збирав румунський фольклор на Україні, який частково опублікований АН Молдови в серії „Молдавська народна творчість” (Кишинів, 1975-83, т.1-16) і в книзі „Фольклор Буковини” (1993). Видав збірки поезій румунською мовою „Пісні в дорогу” (1982), „Повернення” (1990), „Вітрина манекенів” (1992), „Замок піднебесний” (1994), „Понад віком” (Тімішоара, 1996), „Буковинська поема” (Чернівці, 1998), фантастичний роман „Втеча з „Вічності-І” (Чернівці, 2001). Науковець був ініціатором створення і першим головою (1989-90) Товариства румунської культури на Буковині імені Емінеску. Почесний член Румунської АН (1991), Академічної асоціації Придунайських країн (Нью-Йорк, 1993). Удостоєний премії ім. Л. Благи (1998, Румунія). Читав курси: „Молдавський фольклор”, „Антична література”, „Зарубіжна література Середніх віків та Відродження”, „Зарубіжна література XVII–XVIII ст.”, „Зарубіжна література I-ї пол. ХІХ ст.”. Основні публікації: 1. Бостан Г. К. Украинские персонажи в молдавской народной драме на Буковине / Г. К. Бостан // Молдавский язык и литература АН Молдавской ССР. – 1967. – № 8. 2. Бостан Г. К. Молдавский гайдуцкий фольклор (сравнительный анализ с украинским) / Г. К. Бостан // Ниструл. – 1967. – № 10. 3. Бостан Г. К. Молдавско-украинские параллели в обрядном фольклоре на Буковине / Г. К. Бостан // Проблемы развития языков и литератур советских народов. – Кишинев, 1967. 4. Бостан Г. К. Некоторые формы проявления молдавско-украинских фольклорных контактов (на основе буковинского фольклора) / Г. К. Бостан // Молдавский язык и литература. – Кишинев, 1970. 5. Бостан Г. К. Общие особенности поэтики украинских и молдавских заговорных формул / Г. К. Бостан // Исследования по фольклору. – Кишинев, 1970.
Микола Тихонович Нефьодов Микола Тихонович Нефьодов На кафедрі з 1966 р. по 1993 р. Народився Микола Тихонович Нефьодов 20 листопада 1922 р. у м. Коломна Московської області. Вищу освіту почав здобувати на факультеті машинобудування МОТУ ім. Н. Баумана (1939–1940). Пізніше, у 1945–1947 рр., навчався в Артилерійській академії ім. Дзержинського на відділенні реактивного озброєння. З 1940 р. був учасником бойових дій – червоноармієць, курсант, бригадир, командир, начальник розвідки. За бойові заслуги нагороджений орденами „Богдана Хмельницького ІІІ ст.”, „Вітчизняної війни ІІ ст.”, „Червоної зірки” та численними медалями. Філологічну освіту почав здобувати у 1954 р., вступивши на російське відділення філологічного факультету Чернівецького державного університету, яке закінчив 1960 р. Навчання не заважало виконувати й посадові обов’язки в апараті Шевченківського району КП України та відділі кадрів Чернівецького облтресту (1955–1959). Після закінчення університету, у 1962–1965 рр. вчителював у СШ № 29 та СШ № 6 м. Чернівці, викладаючи російську мову та літературу. 1960–1964 рр. Микола Тихонович перебував у заочній аспірантурі при ЧДУ. У ці роки писав кандидатську дисертацію на тему: „Особливості композиції ранніх романів М. Горького” під керівництвом проф. О. Пулинця. Захистив свій науковий проект М. Т. Нєфьодов 1965 р. на вченій раді філологічного факультету Львівського державного факультету. З 1963 р. по 1965 р. працював на кафедрі російської літератури. Відтак, викладаючи на кафедрі зарубіжної літератури, підготував загальний курс „Історії зарубіжної літератури 1848-1967 рр.”. На посаді доцента кафедри зарубіжної літератури Микола Тихонович затверджений 1973 р., а згодом виконував обов’язки завідувача цієї кафедри. У 1966–1967 р. М.Т. Нефьодов підготував наукові доповіді і статті на теми: „Про деякі питання радянського літературознавства 20–30-х рр.”, „Про сучасні проблеми теорії літератури”, „Методика аналізу сюжету і композиції епічного твору”, „Огляд деяких праць по теорії літератури ФРГ”. До того ж, захистивши кандидатську дисертацію „Особливості композиції ранніх романів М. Горького” у Львові, працював над монографією „Проблеми сучасного роману”. Крім того, у методичному плані М.Т. Нефьодов розробляв практикум по аналізу художнього твору у вищій школі – „Методика аналізу сюжету і композиції епічного твору”. Для вдосконалення методики викладання активно використовувалася наочність. Зокрема, М.Т. Нефьодов виготовив 300 фоторепродукцій, більше ста відбитків ілюстративного матеріалу із зарубіжної літератури, з яких більшість використано для оформлення кабінету зарубіжної літератури. М.Т. Нефьодов був не тільки знавцем історії зарубіжної літератури і світового мистецтва, але й талановитим художником-любителем, який чудово володів різними мистецькими техніками й стилями. У власній творчості він тяжів до акварелі й створив у цій техніці низку чудових буковинських пейзажів, які неодноразово виставлялися на обласних художніх виставках. Окрім того, М.Т. Нефьодов був ректором Університету культури, активним учасником товариства „Знання”. Нефьодов відвідав лекції для підвищення кваліфікації викладачів вузів у МДУ зі спеціальності „Зарубіжна література XVII-XVIII ст.” та „Історія зарубіжної літератури” (1970 р., 1978 р.). З 1980 р. працював над монографічною розвідкою „Развитие жанра социально-философского романа в европейской литературе 1917–1939”. Сфера наукових інтересів М. Нефьодова – теорія літератури, питання сюжетики і композиції зарубіжного (німецького) роману ХХ ст. Читав курси: „Історія зарубіжної літератури”, „Вступ до літературознавства”, „Теорія літератури”, „Сучасний роман США”, „Зарубіжний роман 1960-1970”, „Загальна історія мистецтва”, спецкурси по „Фаусту” Й. Гете, творчості Б. Брехта та англо-американському роману 50-60-х рр. ХХ ст. Праці вченого: „Про деякі особливості розвитку слова-образу у В.Маяковського” (1961), „Про композицію роману М. Горького „Фома Гордеєв” (1964), „Про деякі спірні питання розуміння сюжету” (1964), „Магістральні шляхи розвитку літератури” (1977), „М. Горький і Томас Манн” (1974), „Проблема сучасної ідеологізації роману: Про сюжетну метафоризацію” (1975). Науковець опублікував низку статей і рецензій про спектаклі Чернівецького драмтеатру і творчість художників Буковини. Він є автором першого на Україні вузівського підручника „История зарубежной критики и литературоведения” (Москва, 1988). М.Т. Нефьодов – співавтор довідника „Лексикон загального і порівняльного літературознавства” (Чернівці, 2001). Основні публікації: 1. Нефедов Н. Т. История зарубежной критики и литературоведения : учебное пособие для вузов по спец. „Рус. яз. и лит.” / Н.Т. Нефедов. – М. : Высшая шк., 1988. – 272 с. 2. Нефедов Н. Т. О композиции романа М. Горького „Фома Гордеев” / Н.Т. Нефедов // Вопросы литературоведения. Ученые записки Львовского государственного университета. – Вып. 1. − 1964. – С. 52−64. 3. Нефедов Н. Т. О некоторых спорных вопросах понимания сюжета / Н. Т. Нефедов // Вопросы литературоведения и языкознания Львовского государственного университета. − Вып. 1. − 1964. – С. 23−28. 4. Нефедов Н. Т. О некоторых особенностях развития слова-образа у Маяковского / Н. Т. Нефедов // Ученые записки Черновицкого государственного университета. Серия гуманитарных наук. Т. XLIX.– Вып. 9. – 1961. 5. Нефедов Н. Т. Максим Горький и Томас Манн. Аспект сравнительного анализа творчества / Н. Т. Нефедов // Актуальні питання суспільних наук, історії, філології (к 100-летию ЧГУ). – Львів, 1974.
Дмитро Омельянович Руснак Дмитро Омельянович Руснак На кафедрі з 1969 р. по 1982 р. Дмитро Омельянович Руснак був викладачем кафедри зарубіжної літератури у 1969–1982 н.р. Читав „Зарубіжну літературу Середніх віків та Відродження” та „Зарубіжну літературу XVII–XVIII ст.”.
Микола Артемович Богайчук Микола Артемович Богайчук На кафедрі з 1976 р. по 1994 р. Микола Артемович Богайчук – український літературознавець, перекладач, педагог, кандидат філологічних наук, доцент. Народився 13 січня 1929 р. в с. Кишло-Салієве, тепер с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області. У своєму рідному селі він закінчив початкову школу, згодом вчився у Хотинському ліцеї та Новоселицькій СШ № 1. Навчання в ліцеї допомогло юнакові досконало опанувати румунську, французьку та латинську мови. У 1952 році М.А. Богайчук з відзнакою закінчив відділення української мови та літератури філологічного факультету Чернівецького державного університету, а вже 1955 р. був випускником аспірантури, презентувавши кандидатську дисертацію на тему: „Творчість Т. Г. Шевченка в Румунії”. Свою наукову діяльність М. Богайчук завжди поєднував з педагогічною працею. Після закінчення аспірантури пішов працювати вчителем української мови та літератури в Чернівецьку середню школу № 4, а з 1969 по 1976 рр. був директором Чернівецького педагогічного училища. З 1976 р. працював старшим викладачем кафедри зарубіжної літератури Чернівецького державного університету та Обласного інституту післядипломної освіти, а 1981–1994 знаходився на посаді доцента кафедри зарубіжної літератури. 1980 і 1985 відвідував курси підвищення кваліфікації при кафедрі зарубіжної літератури МДУ ім. Ломоносова. Микола Богайчук читав курси з історії світової літератури, розробляв спецкурси „Українсько-румунські та російсько-румунські літературні взаємини”, „Сучасний французький роман. Проблеми жанру”. Коло наукових інтересів літературознавця складали проблеми українсько-румунсько-молдавських літературних і культурних зв’язків, творчість Тараса Шевченка та літературний процес у Румунії й Молдові, а також – краєзнавство Буковини. Ці питання розкрито ним у студіях „Міхай Емінеску в українських перекладах і критиці”, „Творчість Йона Крянге на Україні” (1979), „Васіле Александрі на Україні” (1980), „Сторінки румунської франкіани” (1985) та ін. Микола Артемович Богайчук – автор окремих розділів колективних праць: „Молдавсько-російсько-українські літературні взаємини другої половини XIX ст.” (1979), „Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті” (1991), „Чернівецький університет: Сторінки історії” (1995). Перекладав українською мовою твори румунських письменників Г. Асакі, М. Садовяну, В. Мунтяну („Якби всі дерева були однакові”), О. Панку-Яші („Листи до моїх хлопчиків” та „Ключ до семи замків”), Й. Друцу, І. Зегря. М. А. Богайчук є автором-упорядником словника-довідника „Література і мистецтво Буковини в іменах” (2005), співавтором шкільних підручників і посібників. У перекладі М. Богайчука румунською мовою 1971 р. вийшла книга новел Василя Стефаника. Помер Микола Артемович Богайчук 7 лютого 2006 р. Основні публікації: 1. Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах : словник-довідник / М. А. Богайчук. – Чернівці : Букрек, 2005. – 312 с. 2. Богайчук Н.А. Предмет изучения − русско-молдавские культурные и литературные связи / Н.А. Богайчук // Вопросы русской литературы. – Вып. 1 (31). − Львов : Высш. шк., 1978. − С. 144−147.
Борис Іванович Бунчук Борис Іванович Бунчук На кафедрі у першій половині 80-х рр. Борис Іванович Бунчук, нині – доктор філологічних наук, професор, декан філологічного факультету імені Юрія Федьковича народився 10 вересня 1955 р. в с. Нові Бросківці на Сторожинеччині. Неповну середню освіту здобув у с. Забагна, а середню – у Сторожинецькій ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1. 1972 р. після закінчення середньої школи вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, який успішно закінчив у 1977 р. Згодом вчителював. 1981 р. закінчив аспірантуру при кафедрі української літератури. Понад сорок років життя Б. І. Бунчука пов’язано з Чернівецьким університетом, а його біографія характерна для талановитої людини: школу закінчив із золотою медаллю, університет – з відзнакою, достроково захистив кандидатську „Вільний вірш в українській поезії” (1981) й докторську „Віршування Івана Франка в контексті української версифікації XIX – початку XX століття” (2001) дисертації, став членом Національної спілки письменників (1985), здобув учене звання професора (2002). А ще видав три збірки віршів, підготував до друку четверту, опублікував монографію і кілька навчальних посібників. Б. Бунчук є одним із провідних віршознавців України. Автор численних праць про віршування І. Франка, Лесі Українки, П. Куліша, М. Старицького, Г. Сковороди, І. Котляревського та ін. У своїх дослідженнях, головно, послуговується методологічним апаратом російського вченого М. Гаспарова. Крім того, Борис Іванович є автором першого дослідження про верлібр в українській літературі та про віршування І. Франка в контексті нової української літератури. На кафедрі української літератури професор Б.І. Бунчук створив наукову школу „Проблеми українського віршування”. Під його керівництвом захищено чимало кандидатських дисертацій. Професор Б.І. Бунчук – голова спеціалізованої вченої ради К 76.051.11 у Чернівецькому університеті з присудження наукових ступенів кандидата філологічних наук зі спеціальностей 10.01.01 – українська література та 10.01.06 – теорія літератури. Б.І. Бунчук є членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукових ступенів кандидатів і докторів наук у Львівському національному університеті імені І. Франка. Б. І. Бунчук – головний редактор Наукового вісника Чернівецького університету „Слов’янська філологія”, визнаного ДАК України, член редколегії збірників „Слово і текст”, збірника „Біблія і культура”, який має статус міжнародного видання, „Буковинського журналу”, редакційної ради журналу „Українська ластівка”. Перші спроби на поетичній ниві припадають на роки навчання в Сторожинецькій школі. Не переставав віршувати і в студентські роки та роки наукової, викладацької праці, бо поезія – його покликання, велика любов всього життя. Свої вірші друкував у районній та обласних газетах „Буковина”, „Молодий буковинець”, у журналах „Дніпро”, „Ранок”, „Буковинський журнал”, у колективних збірниках „Сонячний годинник”, „Дзвінке джерело”, „Ранковий клич”, в альманасі „Вітрила – 76-77”, у збірнику „Поезія” (1983, № 7). 1984 р. була надрукована перша збірка поезій Б. Бунчука „Вхідчини”. У ній визначилося громадське і творче кредо поета. Улюбленими темами майстра верлібру є теми жіночої долі, любові, шани і поваги до батьків. Саме вони є провідними у другій збірці під назвою „Міра істинного” (1988 р.). Поетична книга є в’язанкою наболілих почуттів, найінтимніших куточків серця і душі поета. Чимало віршів Борис Іванович присвятив найріднішим – батькові, матері, які передчасно пішли з життя. Людяністю, щирістю, чистотою синівських почуттів вражають поезії циклу „Обличчя матері моєї”. Від кожного рядка циклу віє ніжністю, великою любов’ю сина до матері. У 1997 р. світ побачила третя збірка Б. Бунчука „Замість центурій”. Наполеглива праця Б.І. Бунчука відзначена званням відмінника освіти України (2000), почесним знаком „Петро Могила” (2005), за художню творчість нагороджений літературними преміями ім. Дмитра Загула (1997) і Тараса Мельничука (2003). Основні публікації: 1. Бунчук Б. І. Віршування I. Франка 1900–1909 (метрика і ритміка) / Б. І. Бунчук // Питання літературознавства. – 2000. – Вип. 7. – С. 93–102. 2. Бунчук Б. І. Віршування Івана Франка / Б. І. Бунчук ; Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці : Рута, 2000. – 307 с. 3. Бунчук Б. І. Розвиток версифікації Івана Франка : навч. посібник / Б. І. Бунчук ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2002. – 188 с. 4. Бунчук Б. І. Дольникові форми у поетичній творчості Лесі Українки // Український дольник : колект. моногр. за ред. проф. Н. В. Костенко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т філол., Каф. теорії л-ри, компаративістики і літ. творчості. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. – С. 310–325. 5. Бунчук Б. І. Замість центурій : поезії / Б. І. Бунчук. – К. : ВЦ „Академія”, 1997. – 48 с.
Галина Михайлівна Теленько Галина Михайлівна Теленько На кафедрі з 1973 р. по 2012 р. Галина Михайлівна Теленько народилась 14 травня 1949 р. у с. Бедріківці на Тернопільщині. Вищу освіту здобула в Чернівецькому державному університеті, закінчила англійське відділення факультету іноземних мов у 1972 р. Після університетського навчання Галина Михайлівна працювала вчителем англійської мови і літератури в СШ № 9 в м. Чернівці (1972–1975 р.). 1980–1984 рр. Г. М. Теленько навчалася в цільовій стаціонарній аспірантурі при кафедрі зарубіжної літератури Київського державного університету (спеціальність 10.01.05 – „Література країн Західної Європи, Америки, Австралії”). Кандидатську дисертацію на тему: „Ідейно-творча еволюція Е. Бульвера-Літтона 1823–1838 рр. (становлення англійського соціально-психологічного роману І половини ХІХ ст.)” дослідниця захистила 1985 р. Працювала викладачем на кафедрі теорії літератури і зарубіжної літератури Чернівецького державного університету з 1983 р. Через два роки стала старшим викладачем, а у 1986 р. отримала звання доцента. На цій посаді Галина Михайлівна пропрацювала до 2012 р. Наукові інтереси Г. М. Теленько пов’язані з проблематикою англійського реалістичного роману ХІХ ст. Вона читала курси: „Історія зарубіжної літератури ХХ ст. ”, „Література Австралії та Африки”, „Методика викладання зарубіжної літератури у Вищій школі”, „Література Південної Америки”, „Новинки зарубіжної літератури”, спецкурс „Сучасний роман США”, „Міфи народів світу”, „Методика викладання англійської мови у початкових класах середньої школи” (для педагогічного факультету). Основні публікації: 1. Перминова Г. М. Диккенс в оценке Ж. Валлеса / Г. М. Перминова // Проблемы зар. лит. критики : Тюмень. – 1981. – С. 91–96. 2. Перминова Г. М. Особенности метода и жанра дилогии Э. Бульвера-Литтона об Э. Мальтраверсе / Г.М. Перминова // Проблемы метода и жанра в зар. литературах. Уч. зап. Тартуского ун., 1988. – Вып. 792. – С. 63–76. 3. Теленько Г. М. Художня еволюція Анни Бронте в романі „Незнайомка з Уайлдфеллхолла” / Г. М. Теленько // Питання літературознавства. Науковий зб. – Вип. 6(63) Чернівці, 2000. – С. 68–72. 4. Теленько Г. М. Війна як парадигма людської долі в романі М. Спарк „Теплиця на Іст-Рівер” / Г. М. Теленько // Питання літературознавства: Науковий збірник. – Вип. 10 (67). – Чернівці, 2003. – С. 95–100. 5. Теленько Г. М. Роман Т. Шарпа „Новий розклад у Покер-Хаузі” як сатира на англійську університетську систему / Г. М. Теленько // Слово і текст: Збірник наукових статей. – Вип. 2. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 209–217.
Людмила Павлівна Сердюк Людмила Павлівна Сердюк На кафедрі з 1982 р. по 2012 р. Народилась Людмила Павлівна Сердюк 3 липня 1952 р. в м. Чернівці. Вищу освіту здобула в Чернівецькому державному університеті, закінчивши французьке відділення факультету іноземних мов. У 1973–76 рр. виконувала функції бібліотекаря наукової бібліотеки ЧДУ. Згодом працювала лаборантом на кафедрі французької мови. На кафедрі зарубіжної літератури з 1982 р. почала працювати старшим лаборантом, пізніше – викладачем, а згодом асистентом та перекладачем кафедри. Викладала на кафедрі зарубіжної літератури до 2012 р. У коло наукових інтересів входили актуальні проблеми французької літератури кінця XIX – початку ХХ ст., зокрема творчість Шарля Пеґі, своєрідність його філософських та політичних поглядів. Виступила автором ряду статей для енциклопедичного словника „Лексикон загального та порівняльного літературознавства” (2001): арлекінада, ауто, дитяча література, комедія-балет. Виклада дисципліни: „Історія зарубіжної літератури Середніх віків та Відродження”, „Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII ст.”, „Романтизм”. Основні публікації: 1. Сердюк Л. П. Образ Жанны д’Арк в творчестве Шарля Пеги : традиционный образ и мировоззрение писателя / Л. П. Сердюк // Іноземна філологія. − Вип. 87. − Львів, 1987. – С. 126–134. 2. Сердюк Л. П. Ревізія літературної історії : про особливості творчого світогляду та місце Шарля Пеґі у французькій літературі / Л. П. Сердюк // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 9 (66). – Чернівці, 2002. – С. 140–143. 3. Сердюк Л. П. Ромен Ролан: „Слово Пеґі допомогло звільненню совісті бентежної Франції, що запитувала себе” / Л. П. Сердюк // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 8 (65). – Чернівці : Рута, 2002. – С. 93–100. 4. Сердюк Л. П. Історія зарубіжної літератури ХІХ століття. Конспект лекцій (для студентів заочної форми навчання) / Л. П. Сердюк, Г. М. Теленько. – Чернівці : ЧНУ, 2002. – 40 с. 5. Сердюк Л. П. Домінантні стилістичні новації Шарля Пегі / Л. П. Сердюк // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 13(70). – Чернівці, 2005. – С.145–150.
Борис Павлович Іванюк Борис Павлович Іванюк На кафедрі з 1982 р. по 2001 р. Знаний дослідник метафори Борис Павлович Іванюк народився 25 жовтня 1947 р. у м. Чернівці. Вищу освіту здобував у 1965–1970 рр., навчаючись на філологічному факультеті Чернівецького державного університету (спеціальність „Російська мова і література”). Роботу у вузі розпочав з посади лаборанта у 1971 р., а до викладацької діяльності приступив 1977 р. на кафедрі історії російської літератури. Водночас був секретарем збірника „Вопросы русской литературы”. Окрім того, Борис Павлович керував спецсемінаром „Цілісний аналіз поетичного тексту”. Кандидатом філологічних наук Б. П. Іванюк став 1989 р., захистивши під керівництвом видатного професора М. М. Гіршмана дисертацію „Вірш-троп як тип художнього цілого (на матеріалі творів Ф. І. Тютчева)”. Вчене звання доцента досліднику присвоєно у 1992 р. З 1993 р. Б. П. Іванюк навчався в цільовій стаціонарній докторантурі (спеціальність „Теорія літератури”) при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка АН України. Його науковим консультантом затверджено доктора філол.наук Е. Соловей-Гончарик. Докторський науковий проект „Метафора і літературний твір (структурно-типологічний, історико-типологічний та прагматичний аспекти дослідження)” Борис Павлович презентував у 1999 р., а через рік отримав диплом доктора філологічних наук. На кафедрі зарубіжної літератури вчений пропрацював до 2001 р., відтак став професором Єлецького державного університету ім. І. А. Буніна (Росія). Тут, у 2004 р. Борис Павлович здобув наукове звання професора. Наукові інтереси: поетика ліричного твору, віршовані жанри, літературознавча метафорологія. Вчений є автором монографії „Метафора і літературний твір” (1998) та низки літературознавчих розвідок і критичних студій. Основні публікації: 1. Иванюк Б. П. Метафора и литературное произведение (структурно-типологический, историко-типологический и прагматический аспекты исследования) : монография / Б. П. Иванюк. – Черновцы, 1998. 2. Иванюк Б. П. Жанры литургической поэзии: акафист, антифон, канон, кондак, литания, молитва / Б. П. Иванюк // Филоlogos 15 (4). – Елец, 2012. 3. Иванюк Б. П. Роман И. А. Гончарова „Обломов”: заметки не-гончарововеда „Обломов” И. А. Гончарова: комплексное исследование романа : коллективная монография / Б. П. Иванюк. – Елец, 2008. 4. Иванюк Б. П. Жанры литургической поэзии: псалом, секвенция, стихира, троп // Филоlogos. – Вып.16. – Елец: ЕГУ им. И.А.Бунина, 2013. – С. 20–25. 5. Иванюк Б. П. Визионерская поэзия / Б.П. Иванюк // Филоlogos. – Вып. 19 (4). – Елец : ЕГУ им. И.А. Бунина, 2013.
Анатолій Євгенович Нямцу Анатолій Євгенович Нямцу На кафедрі з 1984 р. по 1997 р. Анатолій Євгенович Нямцу – учений-компаративіст, заслужений працівник освіти, керівник науково-дослідницького центру „Біблія і Культура”, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри слов’ян-ської філології та порівняльного літературознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У 1971 році Анатолій Нямцу стає слухачем підготовчого відділення, а згодом – студентом філологічного факультету спеціальності „Російська мова та література” Чернівецького державного університету. У пору студентства з’являються його перші наукові розвідки у престижному журналі „Вопросы русской литературы”, бере участь у Всесоюзній науковій студентській олімпіаді з російської літератури, де він займає почесне І-ше місце. З відзнакою закінчує навчання та деякий час працює на посаді асистента кафедри російської літератури, пізніше – на посаді асистента кафедри зарубіжної літератури. Починає дослідження функціонування традиційних сюжетів та образів у сучасному контексті. Друкується у літературно-художньому журналі „Иностранная литература”. У 1985 році в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка А. Є. Нямцу захищає кандидатську дисертацію, центром дослідження якої є аналіз функціонування фаустівської традиції у драматургії ХХ ст. („Закономірності переосмислення традиційних сюжетів у літературі (сюжет про Фауста в російській радянській драматургії)”). У 1997 році успішно захищає одразу за двома спеціальностями докторську дисертацію „Легендарно-міфологічна традиція у світовій літературі (теоретичні та історико-літературні аспекти)”. Обшири наукових студій професора Анатолія Євгеновича Нямцу засвідчують його монографії, в яких висвітлено теоретико-практичні аспекти функціонування традиційних структур у світовій літературі: „Миф и легенда в мировой литературе” (1992), „Новый Завет и мировая литература” (1993), „Загальнокультурна традиція у світовій літературі” (1997), „Фантастические парадоксы человеческого мира” (1998), „Мир Нового Завета в литературе” (1998), „Евангельские образы и мотивы в русской литературе” (1998, 1999), „Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе” (1999), „Поэтика традиционных сюжетов” (1999), „Традиція у слов’янських та західноєвропейських літературах (проблеми теорії)” (2001), „Легендарные образы в литературе” (2002), „Поэтика современной фантастики” (2002), „Основы теории традиционных сюжетов” (2003), „Миф и литература (теоретические аспекты функционирования)” (2005), „Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования)” (2007), „Русская литература в контексте мировых традиций” (2009), „Русская фаустиана” (2009), „Славянские литературы в общекультурном универсуме” (2012). Окрім 17 наукових монографій, видано 35 навчальних посібників, зокрема 3 – із грифом МОНу, та понад 300 наукових статей. Під керівництвом професора А.Є. Нямцу в 2001 році на базі кафедри російської філології була створена кафедра слов’янської філології та порівняльного літературознавства. Поряд із традиційною фаховою спеціальністю кафедри у 2002 р. відкрито нову спеціальність „Переклад (російсько-український)”. На кафедрі, яку очолює проф. А.Є. Нямцу, діють докторантура та аспірантура зі спеціальностей 10.01.04 – Література зарубіжних країн; 10.01.05 – Порівняльне літературознавство. Перспективних результатів досягла Чернівецька наукова школа „Традиційні сюжети та образи в культурологічному дискурсі”, очолювана проф. А. Є. Нямцу (Н. О. Якубовська, Г.Ф. Драненко, Г.В. Фоміна, О.М. Литвинюк, О.О. Добринчук, І.Л. Тарангул, О.М. Кузнєцова, Л. В. Комарницька, С.В. Бронських). Під його керівництвом вдало захищено 7 кандидатських дисертацій та 2 докторських. У 2005 році проф. А. Є. Нямцу нагороджений Нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України „За наукові досягнення”. Широкого резонансу серед науковців набув і створений А. Є. Нямцу Міжнародний науково-дослідний центр „Біблія і Культура”, на базі якого двічі на рік виходить науково-теоретичний академічний журнал. Нині вже опубліковано 17 випусків, які засвідчують понад півтисячі матеріалів, автори яких – відомі учені з України, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччини, Росії, Білорусі, Ізраїлю, Македонії та інших країн. Читав курси: „Теорія літератури”, „Історія зарубіжної літератури ХІХ ст.”, „Вступ до літературознавства”. Основні публікації: 1. Нямцу А. Е. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования) : монография / А.Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 2007. – 520 с. 2. Нямцу А. Е. Русская фаустиана : учебное пособие / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 2008. – 276 с. 3. Нямцу А. Е. Русская литература в контексте мировых традиций : учебное пособие / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 2009. – 423 с. 4. Нямцу А. Е. Славянские литературы в общекультурном универсуме: учебное пособие / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Черновицкий нац. ун-т, 2012. – 520 с. 5. Нямцу А. Е. Трансформационные модели художественных структур в литературе : монография / А. Е. Нямцу. – Черновцы : ЧНУ, 2013. – 430 с.
Ігор Михайлович Зварич Ігор Михайлович Зварич На кафедрі з 1986 р. по 2005 р. Народився Ігор Михайлович Зварич 16 липня 1959 р. у с. Богдан Рахівського р-ну Закарпатської області. Закінчив 1985 року філологічний факультет (спеціальність „Російська мова і література”), а з 1988–1991 – аспірантуру Чернівецького університету. У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Проблема варианта в фольклоре и литературе” (спеціальність 10.01.06 – Теорія літератури). З 1986 р. працював викладачем кафедри теорії та історії зарубіжної літератури ЧНУ. У 2003 р. Захистив докторську дисертацію „Міфологічна парадигма художнього мислення”. З 2005 р. – декан факультету педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ. Вчений досліджує різні аспекти міфології у контексті української літератури і культури, присутність міфологічних елементів у сучасному мистецтві, в житті та побуті народів. І.М. Зварич є академіком (дійсним членом) Української академії акмеологічних наук, де займає посаду завідувача відділення „Психологічна акмеологія”. Основні праці: „Міф у колядках та щедрівках” (2000), „Міф у контексті посмодернізму” (2000), „Міф і казка” (2000), „Міф і повернення до вічності як проблема художньої рефлексії” (Луцьк, 2001), „Міф у генезі художнього мистення” (Чернівці, 2000). Літературознавець є співредактором і співавтором колективного дослідженння під назвою „Лексикон загального і порівняльного літературознавства” (Чернівці, 2001). Читав курси: „Теорія літератури”, „Вступ до літературознавства”, „Слов’янський фольклор”, „Міфи народів світу”, „Порівняльна міфологія”. Основні публікації: 1. Зварич І.М. Міф у генезі художнього мислення / І. М. Зварич. – Чернівці : Золоті литаври, 2002. – 236 с. 2. Зварич І.М. Міф і поетичний контекст Т. Шевченка / І. М. Зварич // Науковий вісник Чернівецького ун-ту : збірник наукових праць. – Вип. 140 : Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 11–18. 3. Зварич І. М. Міфопоетичний контекст імагінації образу Плюшкіна у „Мертвих душах” М.В. Гоголя / І. М. Зварич // Питання літературознавства : наук. збірник. – Чернівці, 2003. – Вип. 10 (67). – С.17–22. 4. Зварич І.М. Екзистенційна сутність міфу / І. М. Зварич // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наукових праць. Вип. 214–215 : Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2004. – С. 20–25. 5. Зварич І. М. Міф і слово в просторово-часовому моделюванні дійсності : навчальний посібник / І. М. Зварич. – Чернівці : Рута, 2005. – 104 с.
Валерій Анатолійович Лавренов Валерій Анатолійович Лавренов На кафедрі з 1987 р. по 2013 р. Валерій Анатолійович Лавренов народився 15 квітня 1944 р. у м. Горький. Гуманітарієм став не одразу, позаяк з 1961 р. працював у Чернівецькій міськконторі зв’язку, слюсарем на залізниці, арматурником тощо. Проте вже 1973 р. закінчив філологічний факультет Чернівець-кого державного університету. Окрім того, В. А. Лавренов займав різні посади у культурологічній галузі – редактор радіомовлення, науковий працівник у Чернівецькому краєзнавчому музеї, член групи народного контролю, інструктор-методист правління Чернівецького обласного товариства любителів книги. У Чернівецькому університеті з 1975 р. виконував обов’язки старшого лаборанта кафедри російської мови. Згодом, з 1977 р. почав викладати на цій кафедрі. Вчений ступінь кандидата філологічних наук Валерію Анатолійовичу присвоєно 1986 р., після захисту дисертації „Закономірності перекладу з болгарської на східнослов’янські мови (на матеріалі поезії Христо Ботева)”. З 1987 по 2013 р. В. А. Лавренов працював на посаді доцента кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури ЧНУ. Його наукові інтереси пов’язані з проблемами художнього перекладу і славістики. Ним написані статті з проблем міжслов’янських літературних зв’язків, творчості окремих письменників та з теорії перекладу. Окрім того, Валерій Анатолійович був автором багатьох статей в енциклопедичному довіднику „Лексикон загального і порівняльного літературознавства” за редакцією А. Р. Волкова (2004). В. А. Лавренов відомий як перекладач художньої літератури болгарських, польських, сербських, хорватських, македонських та англійських письменників. Читав курси: „Історія зарубіжної літератури”, „Слов’янський фольклор”, „Теорія і практика художнього перекладу”, „Література в культурологічному аспекті”, „Історія зарубіжної критики і літературознавства”, „Болгарська, польська, чеська літератури”, „Новинки зарубіжної літератури”, „Вступ до літературознавства”, „Порівняльна міфологія”, „Міф як форма свідомості”, „Балканський літературний регіон”, „Слов’янський фольклор”, „Зарубіжна література в українських перекладах”. Основні публікації: 1. Лавренов В. А. О методике анализа поэтического перевода (Стихотворение Хр. Ботева „На прощание” в восточнославянских переводах) / В. А. Лавренов // Вопросы русской литературы. – 1990. – № 2 (56). 2. Лавренов В. А. Переводческая рецепция стихотворения Х. Ботева „Брату” / В. А. Лавренов // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 72. – Чернівці : Рута, 2006. – С. 178−189. 3. Лавренов В. А. Пушкин в переводах И. Вазова / В. А. Лавренов // Материалы Пушкинской научной конференции 1-2 марта, 1995 г. (К 200-летию со дня рождения Пушкина). – Киев, 1995. 4. Лавренов В. А. Національна своєрідність балади Х. Ботева „Хаджи Димитр” та дещо про її переклади / В. А. Лавренов // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 68. – Чернівці : Рута, 2004. – С. 167–174. 5. Лавренов В. А. Рецепція та функції перекладу в кризову добу / В. А. Лавренов // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 13 (70). – Чернівці, 2005. – С.49–55.
Зінаїда Андріївна Івашкевич Зінаїда Андріївна Івашкевич На кафедрі з 1987 р. по 1993 р. Зінаїда Андріївна Івашкевич (1930–1993) виконувала функції бібліографа кафедри зарубіжної літератури Чернівецького університету з 1987 р. по 1993 р. Окрім того, займалася науковою роботою, працюючи над дисертаційною темою „Драматургія Артура Міллера”. З. І. Івашкевич у співавторстві з О. П. Гулею 1964 р. презентувала доповідь „Шекспір на Буковині”. Вона також була автором-укладачем бібліографічного покажчика праць В. М. Лесина (1969). Разом із М. І. Юрійчуком видала друком „семінарій” по творчості Ю. Федьковича (1981). Основні публікації: 1. Івашкевич З. А. Василь Максимович Лесин : бібліографічний покажчик / упоряд. Зінаїда Андріївна Івашкевич. − К., 1969. – 29 с. 2. Івашкевич З. А. Юрій Федькович : семінарій / Микола Іванович Юрійчук, Зінаїда Андріївна Івашкевич. – К. : Вища школа, 1981. – 230 с. 3. Івашкевич З. А. Библиография работ по русской литературе на Украине за 1967 год / З.А. Івашкевич // Вопросы русской литературы. – Вып. 3 (12). − Львов : Изд-во Львов. ун-та, 1969. − С. 99−116.
Семен Дмитрович Абрамович Семен Дмитрович Абрамович На кафедрі з 1988 р. по 1996 р. Народився Семен Дмитрович Абрамович 29 червня 1945 р. у м. Житомир. 1964–1968 рр. навчався на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Я. Франка. 1971–1974 рр. перебував у аспірантурі заочної форми навчання при Львівському державному університеті ім. І. Франка (спеціальність „Російська література”). У різні роки С. Д. Абрамович працював педагогом-організатором, вчителем малювання та російської літератури. 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Історична проза Валерія Брюсова”. З 1974 р. – старший викладач, а через рік – доцент кафедри російської та зарубіжної літератури Кам’янець-Подільського державного інституту ім. В. Затонського, де був членом ради філологічного факультету. У Чернівецькому національному університеті працював з 1988 р. Вчене звання доктора філологічних наук отримав у 1992 р., захистивши дисертацію „Концепція особистості у Чехова-оповідача в контексті ідейно-естетичних пошуків російського реалізму”. Відтак перебував на посаді професора кафедри теорії та історії світової літератури. 1993 р. рішенням вченої ради Чернівецького університету Семену Абрамовичу присвоєно вчене звання професора кафедри теорії та історії світової літератури. У характеристиці зазначається, що С. Д. Абрамович був ініціатором вивчення Біблії з погляду літературознавства, заснувавши в 1993 р. розгорнутий науково-методичний проект „Біблія як історико-культурна пам’ятка”. Завідувачем кафедри російської філології ЧНУ літературознавець став у 1996 р. Вслід у 1995–1996 рр. завідував кафедрою українознавства та гуманітарних наук Чернівецького медичного інституту. Потім, у 1998–2009 рр., керував кафедрою гуманітарних наук Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Наразі очолює кафедру слов’янської філології та загального мовознавства Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Показово, що Семен Дмитрович у 1998 р. обраний дійсним членом Академії історії та культури євреїв України ім. Шимона Дубнова. Основні публікації: 1. Абрамович С. Біблія як форманта філологічної культури / С. Абрамович. – Чернівці : Рута, 2002. – 230 с. 2. Абрамович С. В поисках утраченого рая: Духовное самоопределение руського писателя XIX – начала ХХ ст. / С. Абрамович : монография. – К. : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2009. – 264 с. 3. Абрамович С. Біблія та сьогоднішня культура: Актуальні проблеми української духовної розбудови : монографія / С. Абрамович. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2009. – 134 с. 4. Абрамович С. Біблія та формування сакрального простору європейської митецької культури : монографія / С.Д. Абрамович. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. – 150 с. 5. Абрамович С. Біблія як інтертекст світової літератури : колективна монографія / С. Д. Абрамович [загальне редагування та авторські розділи]. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2011. – C. 5–34, 44–103, 225–242, 263–297.
Людмила Петрівна Волкова Людмила Петрівна Волкова На кафедрі з 1991 р. по 1995 р. Людмила Петрівна Волкова народилась 14 серпня 1932 р. у м. Тихорецьк Краснодарського краю. Вищу освіту здобула у 1950–1955 рр. на відділенні російської мови та літератури філологічного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Роботу в ЧНУ розпочала з посади старшого лаборанта кафедри загального мовознавства (1955–1965). Наукова діяльність Людмили Петрівни почалася з 1965 р., коли вона стала аспіранткою кафедри російської і зарубіжної літератури Вороніжзького університету зі спеціальності „Російська література”. Її дисертаційною розвідкою „Драматургічна система Гоголя” керував проф. В. А. Малкін. Викладати в Чернівецькому державному університеті Л. П. Волкова почала 1966 р. на кафедрі російської літератури. Старшим викладачем цієї кафедри Людмила Петрівна стала у 1975 р. Диплом кандидата філологічних наук дослідниця творчості М. Гоголя отримала у 1985 р. Згодом, у 1991 р. Л. П. Волкова працювала на посаді доцента на кафедри теорії та історії світової літератури. Читала курси: „Російська народна творчість”, спецкурс „Гоголь і становлення російської реалістичної комедії І-ї половини ХІХ ст.”, керувала фольклорною і педагогічною практикою студентів, очолювала історико-філологічну секцію методичної ради. Основні публікації: 1. Волкова Л. П. К вопросу о главком герое комедии Н. В. Гоголя „Женитьба” / Л.П. Волкова // Тезисы докладов ХVІІ науч. Сессии. – Черновцы : ЧГУ, 1961. 2. Волкова Л. П. Лексика и фразеология как срез слива речевой характеристики купцов в комедии Н. В. Гоголя „Женитьба” / Л. П. Волкова // Ежегодник. − Черновцы : ЧГУ, 1958. – С. 235–238. 3. Волкова Л. П. Наблюдения над речевой характеристикой свахи комедии Н. В. Гоголя „Женитьба” / Л. П. Волкова // Ежегодник. – Черновцы : ЧГУ, 1960. – С. 240–242. 4. Волкова Л. П. Новый взгляд на „Ревизора” Гоголя / Л. П. Волкова // Вопросы русской литературы. – Львов : ЛГУ, 1968. 5. Волкова Л. П. О. Вишня – перекладач драматургії Н.В. Гоголя / Л. П. Волкова // Українське літературознавство. – № 2. − Львів : ЛГУ, 1966.
Юрій Ігорович Попов Юрій Ігорович Попов На кафедрі з 1992 р. по 1996 р. Юрій Ігорович Попов народився 12 вересня 1951 р. у м. Чернівці. Вищу освіту почав здобувати у 1969 р. на фізичному факультеті Чернівецького державного університету. Згодом став студентом французького відділення Київського інституту іноземних мов (1972–1973 рр). Після дворічного перебування на армійській службі, у 1975–1979 рр. Ю. І. Попов навчався на французькому відділенні факультету іноземних мов Чернівецького державного університету. У 1978–79 рр. Юрій Попов отримав цінну перекладацьку практику в Алжирі. Далі почав викладати зарубіжну літературу в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті. Після навчання в аспірантурі при Чернівецькому державному університеті (1984–1987) захистив кандидатську дисертацію 1988 р. Повернувшись до Кам’янець-Подільського інституту, працював асистентом, а з 1991 р. – доцентом у цьому вузі. На кафедрі теорії та історії світової літератури Чернівецького університету Юрій Ігорович знаходився на посаді доцента з 1992 р. по 1996 р. Був автором ряду статей для енциклопедичного словника „Лексикон загального та порівняльного літературознавства” (2001). Став учасником колективної монографії „Традиційні сюжети та образи” (2004) за редакцією А. Р. Волкова. Основні публікації: 1. Попов Ю. І. Робінзонада: традиційна сюжетна модель / Ю. І. Попов // Традиційні сюжети та образи : дослідження. – Чернівці : Місто, 2004. – С. 247–264. 2. Попов Ю. И. Художественная рецепция „Робинзона Крузо” Д. Дефо в романе Р. Мерля „Мальвиль” / Ю. И. Попов // Стилистические исследования художественного текста : межвузовский сборник. – Якутск : Изд.-во Якутского ун-та, 1986. – С. 51-60. 3. Попов Ю. И. Стилевые традиции робинзонады в романе М. Турнье „Пятница, или Лимбы Тихого океана” / Ю. И. Попов // Стилистические исследования художественного текста. – Якутск, 1988. – С. 62–68. 4. Попов Ю. И. Русские робинзонады ХІХ в. / Ю. И. Попов, А. Р. Волков // Вопросы русской литературы : республиканский межвед. сб. – Львов : Вища шк., 1987. – Вып. 2 (50). – С. 112–119. 5. Попов Ю. И. Канон Дефо в американском романтизме / Ю. И. Попов // Тезисы научной конференции. − М. : МГУ, 1992. – С. 14–15.
Олександр Володимирович Бойченко Олександр Володимирович Бойченко На кафедрі з 1995 р. по 2008 р. Народився Олександр Володимирович Бойченко 15 грудня 1970 р. у м. Чернівці. З 1987 р. по 1992 р. навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету. 1992 р. став молодшим науковим співробітником та аспірантом кафедри теорії та історії світової літератури зі спеціальності „Література зарубіжних країн”. На кафедрі теорії та історії світової літератури працював з 1995 по 2010 рр., закінчивши аспірантуру при Чернівецькому державному університеті. 1996 р. захистив кандидатську дисертацію „Суд над Сократом у європейській літературі: функціонування традиційної структури” та отримав диплом кандидата філологічних наук. 2005 р. Олександру Володимировичу присвоєно звання доцента кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури. Був автором ряду статей для енциклопедичного словника „Лексикон загального та порівняльного літературознавства” (2001). Став учасником колективної монографії „Традиційні сюжети та образи” (2004) за редакцією А. Р. Волкова. 2004–2005 р. О. В. Бойченко представляв Україну на міжнародних перекладацьких семінарах. Окрім того, у 2006 р. стажувався у м. Вашингтоні в Бюро питань освіти та культури держдепартаменту США за програмою „Американська демократія”. На кафедрі зарубіжної літератури та теорії літератури читав спецкурси „Цілісний аналіз поетичного твору”, „Європейська філософська проза”, „Сучасна німецькомовна література”, „Література Центральної Європи”, „Постмодернізм у літературі”. У різні роки був співредактором інтернет-часопису „Потяг 76”, колумністом „Українського Журналу”, журналу „Країна”, газети „Молодий буковинець”. Основні публікації: 1. Бойченко О. В. Суд над Сократом в європейській літературі: функціонування традиційної структури / Олександр Володимирович Бойченко : дис. канд. філол. наук : 10.01.05; 10.01.04. – Чернівці, 1995. – 177 c. 2. Бойченко О. В. Щось на кшталт шатокуа / О. В. Бойченко. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. – 136 с. 3. Бойченко О. В. Шатокуа плюс / О. В. Бойченко. – Львів : Піраміда, 2004. – 192 с. 4. Бойченко О. В. Наївний мудрець Сократ: приклади амбівалентності традиційного образу / О. В. Бойченко // Традиційні сюжети та образи : дослідження. – Чернівці : Місто, 2004. – С. 159–181. 5. Бойченко О. В. „Московіада” Юрія Андруховича як мономіфологічна меніппея / О. В. Бойченко // Питання літературознавства : науковий збірник. – Вип. 10. – Чернівці, 2003. – С. 22–30.
Ольга Борисівна Дерикоз Ольга Борисівна Дерикоз На кафедрі з 2008 р. по 2016 р. Народилася Ольга Борисівна Дерикоз 3 травня 1985 р. у м. Кам’янець-Подільський. У 2003–2008 рр. навчалася на філологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за спеціальністю „Філологія”. У 2008–2011 рр. перебувала в аспірантурі (денна форма) Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича при кафедрі зарубіжної літератури та теорії літератури (спеціальність „Література зарубіжних країн”). 2013 р. захистила кандидатську дисертацію „Сучасні англійські версії short story в контексті феміністичної ідеї: новелістика А. Картер, П. Фітцджеральд, А. Байєтт, Д. Лессінг”. З цього ж року – асистент кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Наукові інтереси: англійська література ХХ – ХХІ ст., теорія літератури. Читає курси: „Вступ до літературознавства”, „Літературні інтерпретації історії”, „Актуальні проблеми новітньої зарубіжної літератури”, „Новинки зарубіжної літератури”, „Болгарська, чеська, польська літератури”, „Балканський літературний регіон”, Літератури Африки та Австралії”, „Література Південної Америки”, „Історія зарубіжного літературознавства та критики”, „Сучасна англійська мала проза (short story)” (спецкурс). Основні публікації: 1. Дерикоз О.Б. Антропологічні виміри христоцентричної символіки в романі А. Мердок „Черниці та солдати” / Ольга Дерикоз // Питання літературознавства : науковий збірник / гол. ред. О.В. Червінська. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. – Вип. 80. – С. 88–95. 2. Дерикоз О.Б. Інтертекстуальний вектор новели Пенелопи Фітцджеральд „Наші життя нам тільки позичено” / Ольга Дерикоз // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія літературознавство. – Випуск 1 (65). Частина перша. – Харків: ППВ „Нове слово”, 2011. – С. 124–134. 3. Дерикоз О.Б. Семантична полі функціональність зооморфної міфологеми „кролик” в англійській новелі Д. Лессінг „Два гончарі” / Ольга Дерикоз // Сучасні літературознавчі студії : збірник наукових праць / гол. ред. В.І. Фесенко – К. : Вид. центр КНЛУ, 2011. – Вип. 8 : Топос творити як антропологічне дзеркало. – С. 412–424. 4. Дерикоз О.Б. Сучасна жанрова форма „short story” в рецепції англійської критики / Ольга Дерикоз // Питання літературознавства : науковий збірник / гол. ред. О.В. Червінська. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – Вип. 84. – С. 177–184. 5. Дерикоз О.Б. Новелістика Анджели Картер: осмислення феміністичної ідеї через рімейкування класичних сюжетів / О.Б. Дерикоз // Glasul Bukovinei. Науковий журнал історії та культури. – Бухарест : Румунський інститут культури, 2014. – № 1. – С. 112–124.
Ірина Іванівна Горбачевська Ірина Іванівна Горбачевська На кафедрі з 1975 р. по 2021 р. Горбачевська Ірина Іванівна народилась 23 червня 1952 р. у Чернівцях. Вищу освіту здобула на англійському відділенні факультету іноземних мов Чернівецького державного університету (1969–1974) за спеціальністю „викладач англійської мови та літератури”. На кафедрі зарубіжної літератури працює з 1975 р. У сфері наукових інтересів – англійська драматургія ХVII ст. У 1979 р. пройшла курс підвищення кваліфікації на кафедрі зарубіжної літератури Московського державного університету. Зміна кафедральної теми вимагала зміни у сфері наукових досліджень. У 1983–1986 рр. І. І. Горбачевська навчалась в аспірантурі під керівництвом проф. А. Р. Волкова. Тема наукової роботи „Трансформація традиційного сюжету артуріани в англо-американській літературі ХХ ст.” Неодноразово брала участь у конференціях, надрукувала ряд статей по темі дослідження. Є автором статті „Артуріана” в енциклопедичному словнику „Лексикон загального та порівняльного літературознавства”. І. І. Горбачевська читає курси: „Антична література”, „Зарубіжна література середніх віків та Відродження”, „Зарубіжна література ХVII-XVIIIст.”, „Міфи народів світу”, „Методика викладання зарубіжної літератури в школі”. Основні публікації: 1. Горбачевская И. И. Артуриана Марка Твена – пути формирования и трансформации // Литература во взаимодействии с другими видами искусств. − М., 2003. 2. Горбачевська І.І Постмодерністський артурівський роман Доналда Бартельма // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століть. – К. : Видавництво Інституту міжнародних відносин, 2004. 3. Горбачевська І.І. Традиційний сюжет очима письменника-постмодерніста (Д. Бартельм „Король”) // Питання літературознавства : науковий збірник. Випуск 9 (66). – Чернівці : Рута, 2002. 4. Горбачевська І.І. Традиційні сюжети в дитячій літературі (на прикладі артуріани) // Сучасні літературні студії. – Вип.2. Дитина і світ: Проблеми культурного діалогу. – К. : Видавничий центр КНЛУ, 2005. – С. 37 – 42. 5. Горбачевська І.І. Педагогічна практика: навчально-методичний посібник / укл. В. Є. Бузинська, І. І. Горбачевська. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 144 с.
Ольга В’ячеславівна Червінська Ольга В’ячеславівна Червінська На кафедрі з 1971 р. по 2022 р. Ольга В’ячеславівна Червінська – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури з 2001 р. Народилась 7 лютого 1947 р. У 1965 р. О. Червінська зі Срібною медаллю закінчила Чернівецьку загальноосвітню школу № 6. У 1965–1970 рр. навчалася на філологічному факультеті Чернівецького державного університету. Трудова діяльність О.В. Червінської почалася після закінчення вузу вчителем російської мови та літератури в середній загальноосвітній школі с. Білівці Хотинського району Чернівецької області (1970–71 н.р.). З 1971 р. на погодинній основі бере початок її викладацька робота на кафедрі зарубіжної літератури факультету іноземних мов ЧДУ. У 1971–78 рр. вона працює бібліотекарем наукової бібліотеки ЧДУ та з 1976 р. знову погодинно викладає на нашій кафедрі. З 1979 р. Ольга В’ячеславівна остаточно переходить на посаду асистента кафедри російської літератури ЧДУ. У 1983 р. вийшла перша наукова публікація О. В. Червінської („Смысл последней пушкинской мистификации”). У цьому ж році нею видано і перший посібник: Рекомендации к изучению традиционных сюжетов и образов мировой литературы: Восприятие образа Жанны д’Арк русской литературой. − Черновцы: ЧГУ, 1983. – 62 с. (Тираж знищено за наказом невідомої установи за немарксистське трактування ролі особистості в історичному процесі). Кандидатську дисертацію „Функционирование в литературе традиционного образа исторического происхождения” (спеціальність 10.01.06 – теорія літератури) О.В. Червінська захистила у 1987 р. (Київ, АН України). Згодом, у 1989 р., вона зайняла посаду доцента кафедри зарубіжної літератури Чернівецького університету. В 1997 р. вийшла монографія О. В. Червінської „Акмеизм в контексте Серебряного века и традиции”, а через рік, у червні 1998 р., вона захистила докторську дисертацію „Рецепция литературного направления в аспекте жанровой продуктивности традиции: акмеистический опыт” (спеціальності 10.01.06 – теорія літератури; 10.01.02 – російська література; Київ, АН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка). Після цього видається друком її монографія „Пушкин, Набоков, Ахматова” (1999) та навчальний посібник „Рецептивна поетика” (2001). 2009 р. О. Червінська у співавторстві зі І.М. Зваричем та А.В. Сажиною видала науковий посібник „Психологічні аспекти актуальної рецепції тексту: Теоретико-методологічний погляд на сучасну практику словесної культури”. Окрім того, вона є упорядником та співавтором колективних монографій „Поетика містичного” (2011) та „Імператив provincia” (2014). Найновіша монографічна праця дослідниці – „Аргументи форми” (2015). Її публікації неодноразово з’являлися й у закордонних виданнях. З 2001 р. О. В. Червінська очолює кафедру зарубіжної літератури та теорії літератури на філологічному факультеті, а у 2003 р. їй присвоєно звання професора. Відтоді, проф. Червінська є головним редактором наукового видання „Питання літературознавства”. Крім того, вона – член редколегії видань: „Науковий вісник ЧНУ. Слов’янська філологія”, „Буковинський журнал”, наукового журналу „Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики”; міжнародного журналу „Новая русистика / Novа rusistica” (Чехія, Брно). О. В. Червінська входить до складу Спеціалізованої вченої ради К 76.051.11. на здобуття наукового ступеня к. ф. н. за спеціальностями 10.01.01 – українська література та 10.01.06 – теорія літератури при філологічному факультеті ЧНУ, а також є колаборатом Афінського університету (відділення славістики, Греція). Окрім того, вона систематично координує Міжнародні наукові поетологічні конференції ЧНУ та здійснює керівництво аспірантським і докторантським науковими семінарами. Коло інтересів проф. О.В.Червінської досить широке: класична поетика, методологія, рецептивна поетика та герменевтика, жанрологія, літературна транзитивність, класична російська література, Срібна доба, кризові стани та явища культури, а також актуальні проблеми зарубіжної літератури. З питань окресленої проблематики опубліковано десятки статей у міжнародних та вітчизняних наукових журналах. Під керівництвом проф. О.В. Червінської протягом 2007–2015 рр. захищено 14 кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.01.06 – „Теорія літератури” та 10.01.04 – „Література зарубіжних країн”. Основні публікації: 1. Червинская О. В. Акмеизм в контексте Серебряного века и традиции : монографія / О. В. Червинская. – Черновцы : Alexandru cel Bun; Рута, 1997. – 272 с. 2. Червинская О. В. Пушкин, Набоков, Ахматова: метафоризм русского лирического романа : монографія / О. В. Червинская. – Черновцы : Рута, 1999. – 152 с. 3. Червінська О.В. Психологічні аспекти актуальної рецепції тексту: Теоретико-методологічний погляд на сучасну практику словесної культури : науковий посібник / О.В. Червінська, І.М. Зварич, А.В. Сажина. – Чернівці : Книги–ХХІ. – 2009. – 284 с. (з грифом МОНУ). 4. Червінська О. В. Імперська формула провінції / О. В. Червінська // Імператив provincia : [колективна монографія] / упорядк. О. Червінської. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – С. 273–289. 5. Червинская О. В. Градус безумия по Гоголю / О. В. Червинская // Формы времени и сумасшествия в литературе и искусстве : монография / под ред. А. Борковской и Л. Мних. – Siedelce, 2014. – C. 119–134. (Colloquia Litteraria Sedlcensia. – Tom XIV-I). 6. Червінська О. В. Аргументи форми : [монографія] / О. В. Червінська. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. – 384 с.

Сторінка створена на основі книги: Нікоряк Н., Бойчук А. Чернетка кафедральної історії : історіографічна спроба. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. 136 с.

Ми використовуємо власні та сторонні файли cookies та localStorage для аналізу веб-трафіку та поширення матеріалів. Налаштування конфіденційності