Роман Михайлович Волков – професор, завідувач кафедри у 1953–1959 рр. Український фольклорист, літературознавець, педагог, професор. Народився в м. Новгород-Сіверський, тепер Чернігівської області (помер 6.05.1959 р. у Чернівцях). Волкови – інтелігенти з діда-прадіда. Відомо, що дід вченого був іконописцем, батьки працювали вчителями, а брат художником. У пресі зазначається, що раніше його прізвище було Вовк, але ідеологи «перекрутили» його на Волкова («Час», 2003).

Закінчивши у 1904 р. класичну гімназію, Роман Михайлович вступив до Київського університету, а потім перейшов у Ніжинський історико-філологічний інститут (відділ російської словесності), який закінчив у 1912 р. із званням кандидата наук. Опісля він опублікував свою першу наукову роботу «Народна драма “Цар Максиміліан”». Вчена рада інституту делегувала молодого науковця до професури Петербурзького університету. Науковими консультантами його докторської дисертації були проф. І. О. Шляпкін та акад. О. О. Шахматов (дослідник літописів Київської Русі). В одній групі з Волковим тут навчались відомі науковці М. К. Піксанов та М. К. Азадовський.

1918 р. Р. М. Волков отримав звання приват-доцента. Через два роки його призначили першим ректором Одеського університету. Не втрачаючи нагоди, науковець долучається до реформування освіти вищої школи. В цей період він співпрацює з акад. В. П. Потьомкіним.

Звання професора Роман Михайлович одержав 1923 р. З того часу керував історико-філологічним факультетом на посаді декана, завідував кафедрами російської, української та зарубіжної літератур. Під час Другої світової війни професор працював у Сталінграді, Ашхабаді та інших містах. Після війни викладав в Одесі та Львові, після чого, у 1950 р., став проректором з наукової роботи Чернівецького державного університету, керував кафедрами російської та зарубіжної літератури.

Працював ректором Одеського університету (1918–41), проректором Львівського (1945–49) та Чернівецького (1949–59) університетів. Р. М. Волков є автором праць з фольклористики – про російські та українські казки, стиль і композицію казок, народну драму, російські билини. Основні праці вченого: «Народна драма “Цар Максиміліан”» (1912), «Казка. Дослідження сюжетоскладання народної казки» (1924), «Народні витоки поеми-казки О. Пушкіна “Руслан і Людмила”» (1955), «Російська балада першої чверті ХІХ ст. та її німецькі паралелі» (1957), «Слов’янські паралелі до балад В. Жуковського “Людмила” і “Світлана”» (1958). Досліджував українсько-російсько-польські літературні взаємини, фольклорно-літературні зв’язки, зокрема, фольклорні джерела творчості О. Пушкіна, М. Лермонтова, вивчав творчість В. Жуковського, Т. Шевченка, А. Міцкевича, Л. Толстого.

Р. М. Волков є автором розділу про фольклор підручника з української літератури для середньої школи (1938–1945, 5 видань). Посмертно видана монографія науковця «Народні витоки творчості О. С. Пушкіна» (Чернівці, 1960).

Крім того, Роман Михайлович збирав та розглядав фольклор Буковини, залучаючи молодих дослідників – Олексу Романця і Костянтина Поповича. Ним створено бібліотеку фольклористики, яку він почав збирати ще в 1910-ті роки – на початках своєї наукової діяльності. Доречно згадати, що саме в книзі з бібліотеки Р. М. Волкова «Коломийки» (1907), яку вчений подарував письменнику Михайлу Івасюку, його син Володимир знайшов коломийку про «червону руту», з чого народилася пісня.

Читав курс «Вступ до літературознавства» та семінари по творчості О. С. Пушкіна та Дж. Ґ. Байрона.

Основні публікації:

1. Волков Р. М. До питання вивчення варіантів билин. Історичний епос східних слов’ян. Київ, 1958.
2. Волков Р. М. Славянские параллели к балладам Жуковского «Людмила» и «Светлана». Ученые записки ЧГУ. 1958. № 30.
3. Волков Р. М. Народные истоки песни про купца Калашникова. Учен. записки ЧГУ. 1959.
4. Волков Р. М. Народные мотивы творчества Пушкина. Киев, 1959.
5. Волков Р. М. Реализм и народность баллад Пушкина. Пушкин на юге. Кишинев, 1959.

(З кн..: Нікоряк Н., Бойчук А. Чернетка кафедральної історії : історіографічна спроба. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. 136 с.)