Микола Петрович Гуля – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури з 1945 по 1948 р. Народився 2 травня 1896 року в селі Жукін Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Закінчив Ніжинську класичну гімназію (ліцей імені князя А. А. Безбородька), потім – курси прапорщиків і пішов на фронт, у дивізію сибірських стрільців. Був поранений. Дослужився в старій російській армії до штабс-капітана. Залишивши армію, вступив до Петроградського університету, який закінчив на двох факультетах – історико-філологічному та сходознавства (китайське відділення). Основні наукові інтереси М. П. Гулі стосувалися насамперед давньої літератури. Його докторська дисертація називалася «Дидактична афористика Давнього Єгипту». Монографія під такою назвою була перед самою війною вже набрана в одній із центральних ленінградських друкарень, але потім безслідно зникла у вирі трагічних подій. Насаджена в країні атмосфера шпигуноманії не оминула і Миколу Петровича. 1942 р. у блокадному Ленінграді його було заарештовано за доносом одного з колег-професорів як «німецького агента». Проте невдовзі було звільнено й евакуйовано із сім’єю в Єсентуки. Під час окупації міста М. П. Гуля працював директором приватної школи, організованої ленінградськими вузівськими викладачами, яких доля закинула туди під час евакуації, що згодом стало перешкодою його поверненню до Ленінграда.
Згодом М. П. Гулю направлено на роботу в П’ятигорський педагогічний інститут, а пізніше – у Чернівецький державний університет, де Микола Петрович працював із серпня 1945 року до своєї смерті від раку шлунка 26 квітня 1948 року. За ці три роки він завідував кафедрою світової літератури, був деканом філологічного факультету, проректором з наукової роботи університету.
В останні роки Микола Петрович працював над створенням масштабного «Вступу до історії всесвітньої літератури» (фондознавство та історіографія), до якої долучав багатьох співробітників філологічного факультету. Цим він викликав невдоволення і цілу кампанію критики – нібито через «низькопоклонство перед Заходом», «веселовщину» та «відрив від сучасності», що й зруйнувало остаточно і так слабке здоров’я вченого.
Ленінградські колеги, послідовники й учні професора (серед яких був і Л. М. Гумільов) тривалий час розшукували його сліди та архів. Матеріали архіву були передані дружиною професора О. П. Гулею у відділ рукописів Російської національної бібліотеки ім. М. Салтикова-Щедріна, м. Санкт-Петербург, де зберігаються й нині.
Читав курси: «Антична література», «Зарубіжна література ХХ ст.», «Історія слов’янських літератур», спецкурси «Історіографія всесвітньої літератури» та «Фондознавство англійської літератури».
Основні публікації:
- Гуля Н. П. Дидактическая афористика Древнего Египта / под ред. акад. В. В. Струве. Ленинград : Изд-во КППИ им. Н. К. Крупской, 1941. 278 с.
- Гуля М. П. Мови і фольклор пігмеїв і пігмоїдів.
- Гуля М. П. Платон і поезія.
- Гуля М. П. Поетична техніка Рігведи.
- Гуля М. П. «Він прийшов» Д. Прістлі в єврейському театрі [Чернівецькому]. Радянська Буковина. 1946. 5 квітня.
- Гуля М. П. «Скупий» Мольєра в Єврейському театрі ім. Шолом-Алейхема. Радянська Буковина. 1946. 11 травня.
(З кн..: Нікоряк Н., Бойчук А. Чернетка кафедральної історії : історіографічна спроба. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. 136 с.)